Бригада газового господарства райцентру Переяслав-Хмельницький Київської області 22 червня приїхала в село Циблі встановити газовий лічильник електромонтеру вузла зв"язку райвідділу МНС 39-річному Володимирові Соньку. Його сім"я займає половину будинку. Інша частина належить родині Болілих.
У Болілих газовий лічильник був. У Соньків на такий не вистачало грошей.
— Я й не думав ставити того лічильника, — зізнається Володимир Сонько. — Але є державна програма, за якою їх безплатно ставлять усім малозабезпеченим. Щодня по селу бригади їздять. Мають списки.
О пів на другу дня Сонько перекрив газ, і зварювальник газового господарства Сергій Лисенко взявся за роботу. Врізав лічильник за півтори години. Перевірив справність і поїхав. Через 30 хв. хата зайнялася. Вогонь за мить охопив дах.
— Моя менша донька Інна кричить: "Мамо, хватай документи!", — згадує господарка іншої половини хати контролер місцевого водозабезпечувального господарства "Добробут" Валентина Боліла, 53 роки. — Старша донька Люда мала додому в Київ їхати, сумки наготувала. Добре, що всі вдома були. Коли б уночі це сталося, була б біда.
Господарі почали виносити з хати все, що потрапляло під руки.
— Наш син Діма — випускник школи, — каже медсестра Тетяна Сонько, 38 років. — То він схопив костюм із шафи, потім комп"ютер і несе. Сусіди прибігли. А чоловік кричить: "Виходьте, бо зараз дах упаде".
Приїхали три пожежні машини. Вогонь загасили. Коли господарі почали обдивлятися згарище, то побачили, що в Соньків повністю згорів дах, у Болілих — добудований другий поверх.
— Нам відразу стало ясно, від чого загорілася хата. Газозварювальні роботи проводилися занадто близько від даху, — каже виконувач обов"язків начальника райуправління МНС Андрій Апанович, 31 рік. — Потрібна відстань не менш як 50 сантиметрів від даху, а там було — 22. Поверх дощок лежав руберойд. Це — легкозаймиста конструкція. Десь іскра стрибнула — і все.
Нині Болілі винаймають у селі квартиру. Соньки живуть у своєму недобудованому сараї. Запрошують оглянути рештки хати.
Наш син Діма — випускник, то він схопив костюм із шафи
До обох входів будинку прокладені доглянуті доріжки. Над обгорілими стінами нависає виноград і кручені паничі. У дворі під плівкою стоять уцілілі меблі.
Драбиною підіймаємося на другий поверх. Серед обвуглених балок і чорної цегли розкидані рештки велосипеда, дитячої коляски, пральної машини. Перший поверх постраждав менше, але від вилитої пожежниками води сиплеться стеля.
На стіні з вулиці видно вцілілий новий лічильник. Під дахом чорніє закіптюжене місце зварювання.
— Згорілі речі не прибираємо, бо щодня якісь комісії з перевірками приїжджають, — каже Валентина Боліла. — Та якщо негайно не почати відбудову, будинок упаде. Я 20 років у ньому жила. Добра наживала. Тільки на пенсію зібралася, а тут — починай усе спочатку.
Згадують, як наступного дня після пожежі до Цибель приїхав зварювальник Сергій Лисенко і начальник Переяслав-Хмельницької філії газового господарства Сергій Козлов, 50 років.
— Лисенко говорить: "Ого! Такого ще не було". Крутнувся й поїхав, — кажуть погорільці. — Хоч мав на колінах просити пробачення. Козлов визнав провину свого підприємства. Наказав викликати експерта і встановити суму збитків. Ми виконали, та Козлов не погодився. Сказав, що багато.
Суму збитків потерпілі не називають.
— Такий будинок коштує 85 тисяч доларів, — зауважує Валентина Боліла. — У нас в селі однокімнатна квартира 25 тисяч коштує. От і рахуйте.
Сергій Козлов пропонує провести ще одну пожежну експертизу.
— Людям ми поможемо відбудуватися, готові купити будматеріали, оплатити послуги будівельників. Але в межах розумного, — зазначає він. — А ті суми, на які дехто розраховує, — це поза межею можливого.
Погорільці сподіваються, що газовики їх не обдурять.
— Як тільки почнуть крутити носом, будемо подавати до суду, — каже Валентина Боліла. — Чекати нам нічого. Ми стали бомжами за півгодини.
Газівники продовжують ставити лічильники по району.
3 
1
Коментарі