Третього дня Великодніх свят у селі Мокра Калигірка Катеринопільського району на Черкащині поховали 18-річного Сергія Харченка. Він повісився у ніч проти 5 квітня.
— Увечері в неділю прийшов із вулиці, — плаче 69-річна Марія Школьна, баба Сергія. — Роздівся до трусів і ліг. Йому дзвонили на мобільний, він відповідав: "Мене нема". Тоді вдівся і вийшов. Ждала, ждала — не йде. Я вигляну, гукну — тихо. Цілу ніч чекала, кликала. А вранці побачила його під горіхом. Повісився на камері від велосипеда.
Марія Романівна була опікункою Сергія.
— Дочку поховала три роки тому, — господиня бере з підвіконня корвалол — ліки від тиску. — Вона чотири роки мучилася від раку. І я біля неї. Знала, що помре, в душі готовилася. Те горе легше було пережити. А цього не ждала. Серьожа спокійний був, ніколи не лаявся, не лінувався. Із сусідською дівчиною дружив. Удень і вночі по мобільному балакали.
Причини самогубства родичі не встановили.
Альона як почула, стала плакати
— Як дочка вмерла, я не хотіла, щоб дітей одправили в приют, — продовжує Марія Романівна. — Оформила опікунство на трьох. Четвертого, найменшого, від останнього шлюбу, забрав батько. Найстарша вчиться в Умані, в університеті. А Серьожа у селі на механізатора вчився. Сашко ще школяр.
Сергій три роки зустрічався з Оленою Мірошник, 16 років. На весняні канікули вона поїхала до сестри в Черкаси.
— На похороні язики нашіптували, що все це через дівчину. Альона як почула, стала плакати. Бабам якби балакати, а дівчина не винна.
Після смерті матері від Сергія та Олександра відмовився їхній батько. Старший образився. Говорив, що справжній батько так не зробить. Перед Великоднем сходив на кладовище.
— Із цвинтаря довго додому не вертався, — згадує бабуся. — Прибирав мамину могилу. Так скучив за мамою, казав. Признався, що сильно наплакався.
1 
1
Коментарі