20 вересня Олена Юрченко, 26 років, із райцентру Борзна Чернігівщини планувала відзначити п"ятиріччя подружнього життя. 26 вересня — шестиріччя знайомства з чоловіком Олександром, 28 років. Між святами родина очікувала народження сина. Однак 15 вересня жінка з немовлям померли при пологах.
— Як так могло трапитися? — плаче Валентина Лащенко, мати Олени. — Близько третьої дня 15 вересня ми з батьком провідували доньку, а через 12 годин її не стало.
Олена закінчила Сумський педуніверситет. Працювала вчителем початкових класів у школі села Мала Загорівка Борзнянського району. Познайомилася з Олександром Юрченком, електрозварником Дарницького вагоноремонтного заводу в Києві. Одружилися, чотири роки тому народилася донька Вікторія.
— Хороший у нас зять, — каже Валентина Іванівна. — Жили вони дружно і в достатку. Купили кімнату в Борзні. Cаша стоїть четвертим в черзі на житло по роботі в Києві. Планували купити машину. Вирішили народити другу дитину.
Вагітність проходила без ускладнень. Олена стала на облік, регулярно відвідувала лікаря. Медики говорили, що буде хлопчик. Вікторія мріяла назвати братика Богданом.
Із 5 вересня Олена перебувала в пологовому відділенні Борзнянської райлікарні.
— Ми її щодня провідували, по сім разів зідзвонювалися, — розповідає сестра покійної Наталка. — Лєна переношувала, але лікарі заспокоювали: дитина ворушиться, все нормально. Сестра переказувала все, навіть побутові дрібниці. У суботу 13 вересня лікарі відзначали 60-річчя завідувача відділення Миколи Кириченка. Головний лікар Тетяна Стовба робила обхід. Пожартувала: "Не надумайте ж рожать, бо лікар трішки того…"
14 вересня Олені стало гірше.
— Сестра скаржилася на болі, — продовжує Наталка. — Ніби щось випадає із середини. Йдуть виділення — слиз і кров. Лікар Олександр Шкуратов оглянув. Сказав: "Серцебиття в дитини прослуховується, все нормально".
Близько третьої ночі у хаті Лащенків пролунав телефонний дзвінок.
— Це був лікар Шкуратов, — згадує Микола Лащенко. — "Сталося непоправне", — каже. З"ясувалося, доньці вкололи стимулятори, щоб народжувала. Переймів не було. Лєна мучилася кілька годин, тоді став падати тиск, серце почало зупинятися. Померла з дитиною в утробі. Лікарі пояснили: навколоплідні води потрапили у кров, смерть настала миттєво.
Батьки їм не вірять. Смерть доньки пояснюють халатністю медиків.
— Вона ж мучилася вдень, то чому не проконсультувалися з Черніговом? — обурюються Лащенки. — Чого не зробили кесарів розтин? Хіба це нормально, якщо йде кров? Загубили дві душі, і тільки й слів: "Ми співчуваємо".
Хлопчика вагою 3,6 кг витягли на розтині. Олену й сина поховали разом. Немовля поклали жінці під ліву руку.
— Від лікарів нам не треба вибачень чи грошей, — запевняють Валентина й Микола Лащенки. — Дітей з того світу не піднімеш. Прагнемо справедливості. Хай наберуться мужності визнати, що це — халатність.
— Вини лікарів немає, — стверджує головний лікар Тетяна Стовба, гінеколог за спеціальністю. — Ми все зробили згідно протоколу, ведемо спеціальні записи. Жінка вчасно стала на облік, виконувала рекомендації. Кесарів розтин не робили, бо показів не було, ніякого переношування плоду — теж. На той момент вагітність становила 41–42 тижні. Жінка почувалася нормально.
Запитую за скарги на болі в животі й спині.
— Ниючі болі — це нормальний стан перед пологами, — зазначає Тетяна Олексіївна. — Погано їй стало в пологовому залі. Тиск упав до 40 на 20. Померла швидко. Висновок експертів: емболія навколоплідними водами. Ця патологія ніяк не проявляється. Ми співчуваємо.
— Я зробив усе, що міг, — говорить Олександр Шкуратов. — Почуваюся винним тільки в тому, що в той час опинився в тому місці. Нині працює експертна комісія, яка зробить свої висновки.
Емболія навколоплідними водами — це потрапляння вод у кровоносне русло матері. Кровоносні судини матки всмоктують води й закупорюються. Смерть настає миттєво. У випадках емболії помирають 80–90%.
3 
35413
Коментарі