—?Я Катлуся, — на дерев'яному конику-гойдалці усміхається 2-річна Катерина Коржук. Від 14 жовтня вона живе в дитячому будинку "Малятко" в місті Боярка під Києвом. Її знайшли за кілька кілометрів у селі Чабани. Дівчинку водив безпритульний 34-річний Олександр Лещенко на прізвисько Зеленка. Пояснював, що її викинули з білого "мерседеса", він підібрав, ночували разом на матраці неподалік кладовища.
—?Катя абсолютно здорова, має гарний апетит, особливо їй подобаються котлети. Весь час їх просить. Має хороший сон, у дитини чиста душа, — розповідає 50-річна Наталія Ващенко, головний лікар "Малятка". — Людей не боїться. На запитання, хто тебе годував, каже "кама", що означає "кума". Слово "мама" говорить тільки тоді, коли просимо. Інших дітей не боїться, але забирає в них кольорові речі. Видно, у неї таких не було. Всім цікавиться, всюди лізе подивитись і помацати.
У кімнаті стоїть дитячий столик, дві м'які канапи, шафа з іграшками, ліжко. Дівчинка не випускає ляльку з фіолетовим волоссям. Бачить фотоапарат — голосно сміється і махає рукою.
По обіді до сиротинця підходить мати Катерини 26-річна Олена Коржук. Міліціонери знайшли її у селі Іванків за 30 км від Чабанів. Вона спала в покинутому будинку. Куди поділась донька — не знала.
—?Я лишила Катрусю на куму, а сама пішла работать. Стою на трасі. А куди мені ще йти? — Олена Коржук опускає очі. Від неї тхне горілкою. Пасма жирного волосся спадають на її блакитні очі. Одягнена в білу куртку зі штучним хутром на комірі та сині джинси. В руках мне пакет із вафлями "Пірат". Цукерок назбирав на кладовищі її новий співмешканець. — Дитину я не кидала, а лишила на куму. А вже вона попросила приглянути бомжа Зеленку. В Іванків я переїхала, бо в мене почались проблєми з сожителями, з якими хату орендувала. Я була змушена виїхати до нового чоловіка в Іванків. Зараз хочу забрати Катю назад.
—?Куди?
—?У мого нового мужа в Іванкові є хата. Він не проти. Він буде работать, а я учить дочку. Я кину пить і бл… ство, буду жить заради доньки, — починає плакати.
Селище Чабани — за 10 км від столиці по Одеській трасі. Безпритульний приніс дівчинку на автозаправку "КЛО", що на виїзді. Поряд є автомийка, готель із садком, де пасуться кінь і троє віслюків. Навколо — поля, метрів за 200 — кладовище.
—?Це була моя смєна. Я ше удивився, де це бомж дитину взяв. Каже: "То моя дочь", — охоронець заправки 42-річний Микола Мироненко згадує 13 жовтня. — Зранку він оп'ять до нас прийшов. Ми — до начальника охрани: "Там бомж із дитиною ходить". Наш начальник видзвонив знайомих в управлінні в дєлах дітей. Ті сказали дитину забрати, вони зараз приїдуть.
Катерину відвели до готелю, нагодували борщем і картоплею з котлетами.
—?Вона така весела, все сміялась, щось лопотала. Личко замурзане, але таке світле, — продовжує охоронець. — А той бомжик Зеленка на кладовищі живе. За зупинкою там завжди алкоголіки тусуються. Куплять горілки і п'ють. Зараз усі десь потікали.
Зупинка — за 100 м від автозаправки. Кам'яна, лавки виламані, в кущах валяються купи битих пляшок, чорні пакети зі сміттям. Поряд горить матрац, на якому ночував бездомний із дівчинкою.
—?Зеленка? Є такий, ходить тут, помагає всім за "десятку", — на кладовищі ріже ножем грушу вусань у синій спецівці. — Але зараз його нема. То такий, що може хоть на Москву рвонути.
До 13 жовтня Олена Коржук із подругою Іриною Патокою і двома чоловіками жили у селі Круглик за 6 км від Чабанів. Орендували хату по вулиці Максимова, 30.
—?Девки — проститутки, а мужики — сутенеры. К нам заходили только по водку. Не знаю, что тот ребенок ел, — каже продавець сільмагу в центрі.
Хата, яку винаймали жінки, під лісом. Цегляна, під жерстяним дахом. Поруч — хлів і гараж. Город заріс бур'янами, вікна затягнуті плівкою, на землі валяються рами та скло. По подвір'ю розкиданий одяг і дитячі речі.
—?Нету там никого. Все уехали, все мне розгромили, — розповідає власник хати 60-річний Володимир. Він живе за дві вулиці. — Арендовали хату у меня два Саши, оба зека. С ними жили и те девушки с ребенком. Два месяца здесь были, платили, проблем не было. А на выходных кто-то разгромил хату и пропали.
78-річна Марина Степанівна з будинку №34 пам'ятає Катерину й Олену.
—?У нас у селі садіка нема, то за дітьми приглядають старі баби, — каже. — У мене самої два 2-річні онуки. Катя з ними бігала. Не чубилась, файно себе поводила. Як мої йшли їсти, то і її з собою брали. Лєна часто тут ходила. Вона на трасі простітуткою робить, за "двадцятку".
Олена родом із села Чапаєвка Монастирищенського району на Черкащині. Там живе її мати Надія Стогній. Батько у серпні помер, працював будівельником. Брат 30-річний Станіслав із родиною живе у Вінниці, сестра 28-річна Наталія з сім'єю — у селі Золота Балка Нововоронцовського району на Херсонщині.
—?Лєна тут із мамою на фермі працювала, — каже 43-річна Світлана Чупак, сільський голова Чапаєвки. — З хлопцями зустрічалась ще зі школи. З Женьою Коржуком жили не розписані. Вони познайомились по телефону, їй хтось дав його номер. Як у 2011?му родилась Катя, Лєна хотіла оформитись матір'ю-одиначкою. Але Женя визнав батьківство, ми їх розписали. Він не працював, пив, дебоширив. Після пологів лікарі не хотіли віддавати Лєні дочку, бо непутяща. Віддали під мою розписку, що буду наглядати. Я закріпила за ними соціального працівника, поставила жорсткі умови: або перестаєш пити, або соціальні служби заберуть дитину. Тоді вона з дитиною поїхала в Кіровоградську область. За рік вернулася, знову запила. Я дивлюся: Каті год і три місяці, а ножки тонюсінькі, ходити не може. Повезли її в лікарню, там вона поправилась. Але Лєна взяла таксі і знову з нею кудись поїхала.
Опіку над Катериною Коржук планує оформити її баба 52-річна Надія Стогній.
—?Зібрала документи, але ще нема свідоцтва про народження, — каже. — Всі документи у Жені, він не хоче віддавати. Я Лєну бачила два місяці назад. Вона була з Катьою тут. Лєна — працьовита, удома все робить по хазяйству. А Женя — ледачий, бив її, розводитися не хотів. Я з самого початку була протів, але Лєна любила його. Я була у них у селі. Хата не дуже, постійно друзі-алкоголіки ходять, Лєну за горілкою посилають. Останні рази не давали мені з Катрусьою по телефону говорити. Це я її по телевізору побачила і впізнала.
Забрати дівчинку хоче й тітка 28-річна Наталія Компанець. Вона з чоловіком мають власний будинок, виховують трьох доньок: 2, 5 і 8 років.
—?Я не раз казала Жені й Лєні: не будете дивитись за малою — поїду у відповідні служби і заберу, — розповідає Наталія. — Він бив Лєну. Свекри її не любили, обзивали, все їм не така. Я її просила: приїжджай до мене з Катрусею. Відмовлялася. І на похорон батька не приїхала, бо була вже в Києві, зв'язку не було. На поминки — теж. Здружилася з Ірою. Казала, що вона їй життя спасла. Іра Лєні — не кума, бо Катруся не хрещена.
27-річний Євген Коржук живе у селі Вільхове Ульянівського району Кіровоградської області. Має інвалідність третьої групи, отримує пенсію. У нього — хата по сусідству з батьками на околиці. Після школи здобув професію штукатура у будівельному училищі.
—?Ми їм хату дали, — каже 51-річна Лариса Коржук, мати Євгена. — Вони мали своїх 10 соток. Садили картоплю, капусту і все, що треба. Літом на роботу до фермерів наймалися. Соняшник сапали по 250 гривень за гектар. Коли були на роботі, Катя з нами була. Я не бачила, щоб вони сварилися чи билися. Тільки пили. Я казала не пить, але не слухали. Хотіли їхати на роботу в Миколаївську область. Жили з того, що получали гроші на дитину і його пенсію. Він хворів на туберкульоз, але вилікувався.
Олена виїхала від чоловіка влітку.
—?Узяла малу, пакетик і поїхала, — каже Лариса Коржук. — Нікому нічого не сказала. Ні собі одежі не взяла, ні малій. За тиждень Женя пішов у міліцію, подав у розшук. Лєну знайшли під Києвом. Вона сказала, шо не вернеться. Тільки по тєлєвізору ми узнали, де вона живе і чим займається. Женя плакав, як малу на трасі побачив. Лєну не пробачить.
Коржуки мають дві корови, двох коней, поросят, курей, індиків, гусей.
—?Хочемо онучку собі забрати, бо сваха сама її на ноги не поставить, — говорить Лариса Коржук.
4 
1
Коментарі
2