7 серпня о 12.45 поблизу села Пилиповичі Новоград-Волинського району Житомирщини на 240 км траси Київ-Чоп джип "лексус" збив велосипедиста. За кермом автівки з номером АІ 0022 ВТ був 42-річний Віталій Бут. Даїшникам чоловік сказав, що тимчасово безробітний. ГПУ стало відомо: це колишній заступник екс-міністра надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича, нині ректор академії пожежної безпеки в Черкасах.

Водій "лексуса" їхав зі столиці в напрямку Рівного. 21-річний Олександр Савіцький на велосипеді рухався зустрічною смугою за колоною вантажівок.

— Велосипедист вискочив із-за вантажівки й різко повернув ліворуч, — розповідає Олександр Семенюк, 28 років, старший слідчий із Житомирської обласної міліції. — Водій джипа не міг його побачити. Після зіткнення Олександра відкинуло вбік, велосипед розламався навпіл. За трасологічним дослідженням житомирських експертів, у ДТП винний Савіцький.

Водій джипа відтягнув потерпілого з траси на узбіччя. Лікарі львівського реанімобіля, що проїжджав поряд, надали першу допомогу. "Швидка" з Новоград-Волинського забрала Олександра до реанімації. Він помер за 5 год від травм голови, тулуба, кінцівок та ушкодження внутрішніх органів.

В автівці Бута була 5-річна донька та 39-річна дружина на сьомому місяці вагітності. За неофіційною інформацією, у джипі їхав ще один пасажир — начальник пожежної охорони Києва Віктор Босак. Однак пасажир назвав інше ім"ям та прізвище. Також кажуть, що за "лексусом" рухалося службове авто Бута "Тойота Камрі". У нього пересіли пасажири після аварії.

Є два свідки ДТП: 56-річний Валентин Михальчук та його племінник Володимир Охрамович, 35 років. Вони знали потерпілого.

Валентин Михальчук живе в Пилиповичах. Він за кілька хвилин до аварії говорив із Савіцьким.

— Ми збиралися їхати по гриби. У мене лопнуло колесо, тому зупинився. Володя перетнув дорогу й на повороті до лєснічества чекав мене, — згадує Валентин. Чоловік почув звук удару, але не бачив, що сталося. — Саша їхав справа по дорозі. Чого його понесло вліво, не знаю, по ідеї не мав туди їхати. Я підбіг, але до нього не підпускали медики. Ми з племінником повернулися додому.

Родина Олександра Савіцького про подію дізналася ввечері 7 серпня від матері Охрамчука Ольги.

— Ледь не знепритомніла, — говорить бабуся Вєна Данилівна Савіцька, 69 років. Вона живе у приватному будинку в Новоград-Волинську на вул. Коростенській, 14 із чоловіком Олександром Івановичем, 70 років, онуками 20-річною Оленою, 18-річним Олегом та дружиною Олександра Оленою Стасюк, 20 років.

У свідоцтві про народження Олександра зазначене прізвище Римша. Він народився в Латвії. Його мати Вайра тоді ще не була розписана із Михайлом Савіцьким. 1994-го подружжя із чотирма дітьми перебралося до Новоград-Волинського. Ще двоє — Михайло та Алла — лишилися у Латвії. Того ж року Михайло Савіцький пішов порибалити й утопився. Вайра забрала найменшого Едгарда й повернулася на батьківщину. Відтоді діти Сашко, Олена та Олег її не бачили.

У дворі Савіцьких вив пес, рідні відчували тривогу

Олександр офіційно не працював, бо не мав паспорта, підробляв на фермі.

— Ми домовилися з посольством, щоб поїхати і зробити йому документа, — плаче Вєна Данилівна. Біля неї в кімнаті онука сидить невістка Олена Стасюк.

Запитую в жінки, як вони одружилися, якщо Олександр не мав паспорта.

— 21 червня у храмі Святого Апостола Петра й Павла нас повінчав Микола Бринчак. Він і відспівував на похоронах Сашу, — крутить Олена на пальці тонку обручку.

Бабця згадує, що цього року на Великдень ходили на кладовище до Олександрового батька:

— Він тоді сказав: "Папка, прощай, скоро з тобою зустрінемося". Я його ще насварила за це.

За кілька днів до трагедії у дворі Савіцьких вив пес, рідні відчували тривогу. Олена згадує, що 5 серпня вночі чоловік раптом заплакав. Узяв її долоню і притулив до своїх очей.

Ховали Олександра 9 серпня. Попрощатися прийшла майже сотня людей. За день до похоронів у кімнаті Громадського посту ДАІ, що неподалік будинку Савіцьких, Вєна Данилівна та Олена Стасюк розмовляли з чоловіком, який представився помічником Віталія Бута. Він сказав: в останнього після аварії стався серцевий напад, тому він не міг приїхати особисто.

— Той чоловік нас запитав, скільки грошей хочемо. Ми були в состоянії шока, нічого не розуміли. Він тримав у руках велику пачку грошей. Розписалися, що не маємо претензій до цього Бута, й нам дали 35 тисяч гривень, — зітхає Вєна Данилівна. — Як трохи оговталися, збагнули, що він використав нас.

Подейкують, що водій джипа був напідпитку. Слідчий із обласної міліції зазначає: оскільки родичі потерпілого не мають до нього претензій, чоловік не нестиме кримінальної відповідальності. У його діях не виявили складу злочину.

"ГПУ" спробувала дізнатися точку зору Віталія Бута про цей випадок. Подзвонили на мобільний. Чоловік підтвердив, що він Віталій Петрович. Та коли почув про газету, поклав слухавку. Наступні дзвінки скидав. За деякий час автовідповідач повідомив, що такого номера не існує.

×