15 січня до туберкульозного санаторію в райцентрі Гадяч Полтавської області привезли 43-річного Олександра Шармака. Чоловік сказав, що він родом із селища Опішня Зіньківського району. Паспорта при собі не мав.

— Він у нас не пив, лікувався, — розповідає лікар санаторію Павло Прядченко. — Лічно мені говорив, що не хоче жити. Чого — не пояснював. Потім перестав ходити до їдальні. Як я з ним поговорив, — пішов.

Сусід Шармака по кімнаті порізав собі вени. Олександр теж схопив ножа. Ввечері 27 січня вдарив себе у живіт. Чоловіка відвезли до райлікарні. 28 січня він помер.

— Навіщо ви мене спасаєте, я жити не хочу, — казав перед смертю хірургу.

Родичів Шармак не має. Лікарі не знають, чому чоловік так учинив. Поховали Олександра за кошт міської ради, яка виділила 260 грн. За ці гроші купили необбиту труну та викопали яму.

— Заховали в гарному місці, — каже розпорядник гадяцького цвинтаря Лідія Дівицька. — Але грошей навіть на хреста не вистачило. Та я веду облік, де кого поховано.

×