— Я тільки почула, як Люда закричала на всю вулицю. За секунду чоловічий голос: "Скора"-"скора", в нас дитина утопилася". У мене все тіло холодом пройняло, жутко стало, — каже 74-річна Галина Строєнко з міста Гадяч на Полтавщині. 21 червня в її сусідів Людмили та Павла Лісових утопився онук 4-річний Олександр.
— Сашко катався на велосипеді по двору. Дорослі займалися своїми справами, але наглядали. Тільки малий пропав з поля зору — кинулися шукати. Знайшли мертвим у басейні. Саша був як ангелочок: білявий, з великими очима. Бачив мене і кричав: "Півєт!", махав рукою. Називала його Олександром Івановичем, пригощала козячим молоком, — продовжує.
Олександр був єдиним сином 29-річного Івана та 24-річної Таміли Лісових.
— Павло сам того басейна зробив, спеціально для внуків старався, — говорить місцева Валентина Біденко, 55 років. — Повипилював біля хати дерева, викопав яму 3 на 4 метри і завглибшки до метра. Обклав декоративними камінцями, провів каналізацію. Мої онуки часто бігали до нього купатися. Позапригують у воду і пищать на всю вулицю. Зараз Павло хоче закопати і посадити плакучу вербу. Якраз напередодні Саша чуть не втопився у криниці. Заглядав, як вода на сонці грає. В останній момент Люда вхопила його за руку.
22 червня дитину поховали. Цього дня батьки планували їхати з сином на море.
— Іван і Таміла стояли чорні, Люду до тями приводили нашатирем, — згадує Галина Строєнко. — Саша і в труні був, як лялька. Поклали його іграшки і танк, про якого мріяв.
1 
1
Коментарі