У Луцьку на вул. Рівненській, 109 обвалився один із під'їздів у 5-поверхівці. Це сталося 10 червня о 4.25. Загинули 74-річний В'ячеслав Бочалюк і Василь Наконечний, 77 років. 18 мешканців витягнули з-під завалів.
— Мій дєдушка полетів униз разом з ліжком. Я пішла у спальню, а він футбол дивився, мабуть, заснув перед телевізором, — розповідає про чоловіка 64-річна Катерина Наконечна. Вона у сірій куртці з капюшоном і синіх спортивних штанях. — Обвалилася наша вітальня та кухня. Дєдушку плитою накрило. У мене тепер нічого не осталося, — плаче.
— Дякувати Богу, що спальні не впали, — каже Ігор Герасимчук. Він винаймає квартиру у сусідньому будинку. У неділю допомагає рятувальникам розбирати завали. Ходить у касці. — Провалився під'їзд із двокімнатними квартирами. У більшості сімей з цієї сторони були вітальні і кухні. Он на третьому поверсі стінка з телевізором стоїть. Вціліла стіна з двома іконами.
Біля будинку працюють 30 рятувальників. Бородатий Іван Романович намагається втримати білявку років 30.
— Пропустіть, у мене там паспорт і гроші. Під тим диваном лежали у шкатулці, — жінка у сльозах показує на бильце коричневого дивана. Його привалила плита.
— Залиште в еменесників список втрачених речей. Усе знайдене ми повернемо, а паспорти обіцяють протягом тижня зробити, — рятувальник веде її до "швидкої". Просить двох психологів заспокоїти.
— Я вчора пізно лягав. Дивився матч Німеччина — Португалія, — закурює 34-річний Андрій. Він живе у сусідньому домі. — Ще після матчу півтори години пиво пив. Перенервував. За Португалію вболівав, а Німеччина перемогла. Проснувся від страшного гулу. Було враження, що землетрус. Потім усе стихло. За 10 хвилин почали "швидкі" під'їжджати.
— Спочатку дістали мертвого чоловіка. Потім жінку із закривавленою головою. Її "швидка" відвезла у міську лікарню. Ще двох людей до обіду не могли знайти. Тіло одного відшукали, а інший, на щастя, вдома не ночував, — додає Андрій.
Цегляну 5-поверхівку звели 1971 року. Під завалами опинилися вісім квартир. 42 помешкання вціліли, але перебувають в аварійному стані. Всього там живуть 50 сімей. 30 із них обіцяють поселити у луцькому готелі "Світязь".
— Тато, ми живі, не переживай, — 45-річна Наталія з чужого мобільного набирає батька Володимира Павловича. — Ночувати приїдемо до тебе. Валіка і Сергія зараз посаджу на маршрутку. Зустрінь їх на зупинці. Я мушу дочекатися комісії.
Наталія мешкає у трикімнатній квартирі в сусідньому під'їзді.
— Наша квартира ціла, але жити там небезпечно, — розповідає. — Відключили воду, світло, телефони і каналізацію. Батько прийме нас тільки на кілька ночей. Каже, речі до нього не перевозити. Бо як комісія побачить, що нам є де жити, то нової квартири не дочекаємося. На готель не хочемо погоджуватися, бо там і на півроку залишити можуть. У нас по стінах тріщини пішли ще три роки тому, але жек усі заяви ігнорував. Коли вантажівка по дорозі їхала, стіни ходором ходили. З лицьової сторони будинок плиткою обкладений. Від вібрацій більшість плитки пооблітала ще півроку тому.
Біля дому розбили польову кухню. Варять кашу, готують чай.
— Це одна з найновіших "хрущовок" у місті. Вона могла ще 50 років простояти, — говорить луцький архітектор 52-річний Віталій Герасимчук. — Спочатку підозрювали, що у когось газ рвонув. Але рятувальники в один голос казали: хтось на першому чи другому поверсі зніс несучу стіну.
Міністерство надзвичайних ситуацій не називає причину завалення частини дому. Але мешканці вважають, це сталося через магазин меблів "Крісла, Стільці, Столи". Його відкрили кілька років тому на першому поверсі. Щоб розширити зал, власники знесли частину капітальної стіни.
— Цей будинок не був у реєстрі аварійних, — каже 53-річний Микола Романюк, міський голова. — Ніщо не свідчило про зношеність будівельних конструкцій. Вісьмом сім'ям, які залишилися без помешкань, виділимо нові квартири до кінця червня. Маємо у резерві чотири трикімнатні і чотири двокімнатні.
Усім постраждалим обіцяють виділити по 10 тис. грн.
1 
1
Коментарі
1