У селі Козаровичі Вишгородського району на Київщині після удару в голову помер 22-річний Михайло Бічевой. В нього стався крововилив у мозок. Останні півтора року працював дільничним.
— Міша відпочивав із друзями в кафе сусіднього села Демидів, — розповідає колега 35-річний Тарас Кадук. — Туди приїхала компанія хлопців із якогось іншого села й почали битися з місцевими. Міша побачив, що одного повалили на землю і добивають ногами. Хотів розборонити. Тоді приїжджий ударив його в голову. Міша знепритомнів. Одразу викликали "швидку". Медики приїхали і сказали, що везти в лікарню його не треба. Відправили додому.
Михайло Бічевой у Вишгородській поліції був дільничним п'яти сіл. Мешкав у гуртожитку в Козаровичах.
— На ранок не могли до нього додзвонитися, — продовжує Тарас. — Поїхали до Міші додому. Він ледь дихав, не говорив. Викликали медиків. Сказали, що не транспортабельний. Допомогу надали на місці. Хвилин 40 його намагалися реанімувати, але марно. В Міші зупинилося серце.
— Я з ним балакала в п'ятницю телефоном. Говорив, як зможе — на вихідні приїде, — розповідає 55-річна Любов Руль, двоюрідна баба Михайла. Запрошує до будинку. На столі у вітальні стоїть великий портрет загиблого внука, обкладений цукерками. — Прождала всю суботу, а його немає. Увечері подзвонила на номер онука, а відповів якийсь мужчина. Назвався водієм "швидкої". Каже, ваш Міша слабий. Кричу: "Як? Я ж із ним вчора балакала". Через часа полтора сообщили, що він помер.
Любов Руль виховувала Михайла, відколи йому виповнилося 3,5 року.
— Мішу привезла моя сестра, — продовжує Любов Василівна. — Попросила, аби побув у мене, бо саме не стало його матері. Вона кинулася під поїзд. Чоловік бив страшно, не стерпіла. Ніхто по хлопчика більше не приїжджав. Так він у мене й лишився. Оформила опікунство. Ні рідна баба, ні батько Мішу жодного разу не провідали. Навіть на поховання не прийшли.
На поліцейського Михайло вивчився у Харківському національному університеті внутрішніх справ.
— Таку професію сам вибрав. Усі тести без сторонньої допомоги поздавав, — каже Любов Руль. Спираючись на дві палиці, йде до шафи. У неї хворі ноги. Дістає стос грамот Михайла, що отримав за час роботи і навчання.
— Життя тільки почалося і бистренько обірвалося. Як медики одразу не розпізнали, шо його треба забирать у лікарню — не пойму, — говорить Любов Руль. — Я вже одного сина поховала шість год тому. Розбився на машині. А це другого дитя не стало. Одне в Бога прошу, щоб його убійцу наказати. У експертизі написано, що був один удар тупим предметом. Якби кулаком, таких наслідків могло й не бути.
— Міша любив спорт і був принциповий, — розповідає його колега Леонід Кононенко, 33 роки. — Якось купив взуття з білою підошвою. Йому сказали, що таке не годиться до робочої форми. То він бистренько побіг у кабінет, взяв маркера і начав замальовувати. Якщо не можна, значить не можна. Не самий великий достаток був у його сім'ї, але виховали Михайла порядною людиною. Чесною і відважною.
Підозрюваного у смерті Михайла Бічевого встановили.
— Це 22-річний житель Київщини. Переховується, — каже Тарас Кадук. — Його офіційно оголосили в розшук. А хлопець, якого Михайло захищав, відмовився написати заяву, що його також били.
3 
1
Коментарі