5 березня до Донецької обласної лікарні відновного лікування привезли шахтаря 34-річного Олексія Маланіна з міста Антрацит Луганщини. Торік 16 червня у копальні його завалила порода, зламала хребет.
— Напарнику задело только плечо, а на меня упало 10 тонн, — згадує Олексій Маланін. — Я потерял сознание. Меня на носилках вынесли, обмыли, накололи лекарствами, на рабочем автобусе отвезли в больницу.
— У него была черепно-мозговая травма, множественные переломы ребер, повреждение остистых отростков, перелом 12-го грудного позвонка. В месте повреждения — полное нарушение проводимости по спинному мозгу, — каже Геннадій Сербін, заступник головлікаря.
— В палату после операции зашли наш бригадир и милиционер. Уговаривали, чтобы я подписал бумагу о бытовой травме: "Тебя не оставим, будем помогать". Я поставил какой-то крестик. После этого они перестали отвечать на телефон, жене сказали: "Он у нас не работал, нет подтверждающих бумаг". Хотя, когда устраивался, я подписывал договор, каждый день расписывался в журнале, в ведомости при получении денег, — продовжує шахтар.
Олексій з дружиною, 27-річною Оленою, виховують синів 5-річного Олександра і Владислава, 2 роки. Живуть на 2,5 тис. грн пенсії чоловіка. Нещодавно йому оформили пенсію по інвалідності першої групи: чоловік не встає, не відчуває тіла нижче грудей. Працював на копанці між містами Ровеньки та Свердловськ.
— Проработал полтора месяца, а знакомый, который меня туда привел — три года. Но оформили как частную шахту только месяц назад. Платили по 130 гривен за тонну добытого угля.
Деталі випадку з Маланіним з'ясовує прокуратура. Запевняють, що підприємство має ліцензію на видобуток вугілля, однак робітники працювали нелегально.
Подібну до справи Маланіна розглядає Селидівський райсуд Донецької області. 12 лютого торік на шахтоуправлінні "Покровське" скалічився шахтар 38-річний Олександр Чернятін. У лікарні помер, його дружина вимагає компенсації.
— На мужа упала крепежная сетка, искры из глаз посыпались, голова закружилась, — розповідає Лариса Чернятіна. — Через 5 минут продолжил работать, ведь на той шахте больничных не признают. Муж отработал там шесть лет, и ни разу больничный не платили. Через неделю после аварии пошел в больницу, поставили диагноз — внутримозговая гематома. Руководство шахты отказывалось помочь, только коллеги собрали 6 тысяч. За день до суда муж умер от опухоли мозга.
Комісія, яка розслідувала хворобу, назвала травму побутовою. Вдова намагається оскаржити висновок.
13 листопада торік на шахтоуправлінні "Покровське" травмувався 31-річний електрослюсар Віктор Гриценко. Після роботи дружина знайшла його з черепно-мозковою травмою в лікарні.
— Что-то сверху упало на голову, я потерял сознание, — згадує Віктор Гриценко. — Потом пришел в себя, дополз до людей. Начальник сказал, что лучше б я сдох на месте, я сам тебя добью.
— На приватних шахтах виробничі травми часто видають за побутові, — каже Віктор Трифонов з Національної профспілки гірників України. — Під час прийому на роботу людей одразу змушують писати заяву на звільнення за власним бажанням без дати. Раптом щось трапиться — звільнять заднім числом.
2 
1
Коментарі
2