25 квітня, близько 20.00 за кілька кілометрів від села Краснопілка Уманського району Черкащини перекинулася цистерна з аміаком. Витекло 10 т речовини. Випари розійшлися по селу. Люди залишали житла, щоб урятуватися від їдкого запаху. У Краснопілці, де живуть 800 осіб, запровадили надзвичайний стан.
— На 195-му кілометрі автодороги Київ–Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода, — розказує Андрій Іванченко, 32 роки, з Уманської дорожньо-патрульної служби. — Автомобіль "івеко", що перевозив аміачну рідину, обганяв дві вантажівки — "рено" та МАЗ. Сталася аварія, бочка злетіла, аміак витік у поле.
До місця аварії приїздимо близько 21.00. На трасі багато машин. Патрулі спрямовують їх в об'їзд. Три вантажівки перекрили трасу. Водії лаються через затор. Дехто опускає скло, щоб роздивитися місце аварії. Але одразу закриває, бо смердить нестерпно. Дихати тяжко, від аміаку сльозяться очі. Хвилин за 15 починає пекти всередині.
Цистерна лежить у кюветі. Еменесники поливають її водою, яку підвозять тракторами.
— Це яд, прикривайте ніс і рот, — каже рятувальник.
Водій вантажівки, що перевозила аміак, говорити відмовляється.
За сотню метрів навколо стелиться білий туман. Його добре видно у світлі фар. Водії зупиняються, щоб зняти все на відео.
Від поля до Краснопілки більше кілометра. У селі стоїть такий же їдкий запах, дихати неможливо. Люди поспіхом покидають будинки. У кого немає машини, викликають із Умані таксі. Це за 10 км від села.
— Хто його знає, що цей аміак наробити може. Якраз у годовщину Чорнобиля, — каже Марія Петрівна, 56 років. Сідають із чоловіком у таксі. Тримають сумку з одягом та продуктами. — Їдемо до дітей на Умань. Сарай зачинила, погріб — тоже. Хотіли закрити рот пов'язками з марлі, що на свинячий грип купляли, та кажуть — вони не помагають.
Ближче до центру села запаху майже не чути. Але до 23.00 він з'являється і тут. Опівночі приїздять еменесники з Черкас. Хімічна лабораторія проводить заміри аміаку поблизу місця аварії та в селі. Кажуть, допустима концентрація перевищує норму.
Близько четвертої ранку цистерну забирають із траси.
Вівторок, 26 квітня. Місце аварії. Уздовж траси засіяне поле. З одного боку дороги воно зелене. З другого, де вилився аміак, — коричневе.
— Що тут говорити? Ну шо тут говорити? І так усе видно, — ріллею ходить чоловік, зриває кілька рослин. — Не оживуть уже.
— Це було около дев'яти часов вечора, — розповідає 75-річний Іван Сирота. Його хата — друга скраю cела. — Я саме Стогнія дивився ("Надзвичайні новини з Костянтином Стогнієм". — "ГПУ"). Почув гуркіт, вибіг із хати. Коло поля лежала цистерна. А звідти дим білий валить, як у Пугачової на концерті. Дихати стало нічим, очі пече й легені. Почав задихатися, єлі в хату встиг ускочити.
— Тут таке робилося! Люди тікали, закривалися в хатах. Машини приїжджали — забирали родичів, вивозили дітей, — каже Марія із Краснопілки.
80-річний Василь Коваленко три дні тому поховав дружину. На поминки приїхали діти й онуки.
— Зайшов у хату — білий дим стелиться, — розказує його син Петро Коваленко. — Батька посадили в машину, вивезли. Повернулися, бо поминки. Хожу, як чумний від тих випарів, у сестри шкіра на обличчі пече.
Односелець Павло розказує, як рятував свиню:
— Сам задихаюся. І свиня у дворі кашляти почала, аж виє. Я її давай водою обливати, то ніби трохи відкачав.
На вулиці збираються селяни.
— Я 30 років водітельом проробив, — розказує один. — Возив зерно — і по бездоріжжю їздили в совєтські врємена, і кругом. Такого ніколи не приключалося. А тут такий опасний груз везли — і так розхлябано поставилися. Раньше охрана сопровождала, гаїшники. А зараз усім наплєвать. І на нас — теж.
— Доздихують кури, попалило рослини, легені попекло людям — нікому до того діла нема, — говорить жінка. Показує під парканом курку — та ледве ходить. — Отако лягає на бік і за кілька годин здихає.
— Я їхала з сином із Умані. Бачили, що аварія на трасі, міліції ще не було, прочитала на бочці "аміак", — розказує Тетяна Берладіна, 54 роки. — Поки доїхали до хати, дихати вже було тяжко. Я сказала сусідам, і ми почали збиратися звідси. Щоб вийти з хати, накрили онучок рушниками, невістка голову теж накрила, але аміак попік їй праву щоку. А я тепер не чую носом. Ні одного запаха. Нам говорять, що все добре, але тут бути не можна. Хоча б дітей малих кудись забрали.
Критична концентрація аміаку в повітрі — 20 мг/куб. м. У Краснопілці вона становила до 24 мг/куб. м, за неофіційними даними.
Близько 50 людей евакуювали. Постраждало кілька десятків городів. Селяни складають акти, cподіваються відшкодувати збитки. Має приїхати представник фірми, якій належить вантажівка.
— Приходять із заявами, що вигоріли городи, поля, кущі й дерева, — каже сільський голова Петро Семенюк. — Основна шкода пішла на посіви. Про загибель домашніх тварин ніхто не звертався.
— Пари аміаку спалили рослини повністю, — каже агроном Олександр Ратушний, 60 років. — Врожаю цього року не буде. А там, де попав концентрат — земля не родитиме ще кілька років. Аміак розчиняється в повітрі. Тому ґрунт зараз треба переворушити.
Поля належать місцевим фермерам та сільгосппідприємству "Аграрій СВ ПП". Його головний інженер Петро Гомелюк каже, що постраждали близько 33 га посівів:
— Я був дома, коли пішла полоса білого диму по полю. Поїхали на господарство і відправили трактори з водою, лили до трьох ночі. Постраждала озима пшениця та ярий ячмінь. Мабуть, прийдеться пересівати.
Аміак легший за повітря
Аміак — безбарвний газ із гострим запахом нашатирю. Легший за повітря. Добре горить, вибухонебезпечний. Подразнює слизові оболонки очей і органів дихання, а також шкіру. Випари викликають сильну сльозотечу, біль в очах, напади кашлю, почервоніння і свербіння шкіри. Аміак уражає нервову систему, знижує здатність клітин засвоювати кисень. Людина стає збудженою, її судомить. При враженні парами аміаку виникає запалення легенів, бронхіти, пневмонії, трахеобронхіти, набряки гортані, токсичний набряк легенів. За перших ознак отруєння аміаком треба звернутися в лікарню.
2 
1
Коментарі
3