Киянку 47-річну Ніну Москаленко намагаються вижити сусіди, бо не хоче продати їм своє помешкання.
— Казали, щоб я забиралася, — зітхає Ніна Іванівна. — Хотіли мені якусь хату за Києвом знайти. Але я все життя прожила тут. То, кажуть: влаштуємо солодке життя. Поселили купу циган, вони костри палять, пісні співають, стіни хати обпаскуджують.
Ніна Москаленко з матір'ю й сином живуть у приватному будинку №14 у пров. Землянському. Це Печерські пагорби — мікрорайон приватної забудови в Печерському районі Києва. Двір Ніни Іванівни межує з Національним ботанічним садом ім. Миколи Гришка, звідси видно бані Києво-Печерської лаври, пам'ятник "Батьківщина-мати", Дніпро. Поряд — сучасні кількаповерхові котеджі з вежами, мідними дахами, мармуровим оздобленням, кількаметровими парканами і власною охороною. Сотка землі вартує тут від $80 тис. Двір Москаленків — понад 5 сот.
— Он як люди живуть, — Ніна Іванівна показує сусідські маєтки. — Мені ж не треба нічого, лиш не забирайте останнього.
Одноповерховий будинок Ніни Іванівни звели понад 60 років тому. Від віку цегляні стіни почорніли, потріскалися, шифер на даху порепався, дерев'яні вікна згнили. Дрібні тріщини Ніна Москаленко замащує цементом, більші — забиває товстою фанерою. Частина шибок затягнута клейонкою. Двір огороджений дерев'яним парканом, у кількох місцях він упав. На металевих стовпах — глиняні глечики, на капроновій мотузці висить яскраво-зелена торба.
— Цю хату батьки отримали ще в 1950-х, — Ніна Іванівна проводить подвір'ям. На металевій діжці сидить її мати 80-річна Ганна Макарівна. — Дім на два входи. Одна частина наша, в іншій жили старі сусіди. Свою частину вони продали. Цієї весни приходять нові власники, хочуть повністю знести хату і побудувати особняк. Я свою частину продавати не хочу, то вони стали залякувати. Поставили посеред двору паркан, проходу нема.
Згідно з документами, третиною будинку володіє Юрій Бабенко. Москаленки ніколи його не бачили — до подвір'я приходять лише його представники.
Проходимо до подвір'я сусідів. У іншій частині хати видно кількох ромів. Смуглява жінка в синьому халаті просить не ходити, бо в неї щойно заснула мала дитина.
— Бабенку належить тільки вузька смужка землі. Це мало, щоб зводити особняк. То він поставив кругову огорожу на дві треті території, заліз на мою землю. Я писала багато заяв у міліцію, прокуратуру. Ніхто не реагує. Найняла адвоката.
Ніна Іванівна працює вчителем української мови у військовому ліцеї ім. Івана Богуна.
— Уже виходили на мого директора. Він викликає мене: продай уже свою хату. Влаштували пекло вдома і на роботі. Приїжджав депутат Кармазін, хотів помогти. Повісив оголошення, що тут його приймальня. Це забороняє посягання на територію. Але ніхто на це не реагує. Не здивуюся, що завтра вся хата раптом стане Бабенкова.
Інтереси Юрія Бабенка представляє юрист Денис Бугай, 33 роки.
— Ми діємо в межах закону, — пояснює він. — У нас виник побутовий конфлікт із сусідами, бо вони незаконно звели біля будинку два приміщення і здають їх в оренду підозрілим особам. Тут жив колишній засуджений з якоюсь наркоманкою. Вони пили. Ми не хочемо, щоб тут жили сторонні. Щоб такі не ходили нашою територією — обгородили її. Сюди приїжджали міліціонери, підтвердили законність наших дій. А ці люди, які живуть у нашій частині, не цигани. Вони із Закарпаття. Скоро мають виїхати.
6 
1
Коментарі