30-річна Оксана Захарченко з Чернігова разом із батьками, сестрою, її чоловіком і 5-річною донькою Дариною поїхала в минулі вихідні до села Сибереж Ріпкінського району Чернігівщини. Там залишилася хата покійних діда й баби. Родина обробляє город. Приїхали викопати картоплю.
— Зайшли в хату близько дев"ятої вечора. Вирішила подзвонити чоловіку, а тоді вже й помитися. Узяла мобілку, пішла на город шукати зв"язок. У селі тільки так можна додзвонитися, — розповідає Оксана. — Чую, мопед їде. Зупинився за нашим городом. Став на мене ліхтарем світити. Думаю, якийсь придурок. Присіла в бур"янах. Голова моя, правда, виглядала із заростей. Раптом постріл. Мені він здався атомним взривом. Куля влучила в телефон. Аби не він, попала б у висок. У мене одразу від удару затекло око. Подумала — ока нема. Кричу тому чоловіку: ви мене вбили! Якщо чесно, то подумала, що вже мертва. До голови торкнуся — сплошні волни, шкіра кусками. Рук, ніг не відчуваю. Чи кричала я? Здавалося, що кричала.
З Оксаною розмовляємо в палаті Чернігівської міської лікарні N2. Одне око в неї повністю запливло, синє. Права щока розпухла. Голова в бинтах. Кисть лівої руки в гіпсі — зламані кістки. Правої руки — забинтована. Її ще оперуватимуть. У голові залишилося 5 шротинок. По тілу — 14.
Жінка дістає роздруківку міліцейського зведення.
— Треба чоловіку Ігорю це показати. Написали, що той мисливець мене до хати довів. Неправда. Він, коли побачив, що в мене попав, підбіг. Просила — доведи до будинку. А він розвернувся і пішов до мопеда. Тоді, правда, вернувся. Але плентався ззаду.
Телефон "Нокія 6300" залишився на городі.
— Я ще просила, щоб він його підняв і подзвонив у "швидку". Коли зайшла до хати, мої рідні були шоковані. А я одразу до дзеркала — подивитися, чи очі на місці. Тільки тоді заспокоїлася, сіла у веранді. Кров з мене лилася струмками. Донька плаче і молиться. Мої рідні накинулися на того мисливця, трохи поколошматили. Тоді зять машиною повіз у лікарню до Чернігова.
Я одразу до дзеркала — подивитися, чи очі на місці
У Оксану Захарченко з рушниці ТОЗ-34 стріляв чернігівець 49-річний Дмитро Коледа. Дружині він сказав, що їхав на полювання. У міліції — що повертався.
— Спочатку запевняв, що його рушниця сама вистрілила, — говорить постраждала. — Потім з"явилася версія про зайця.
Затриманий пояснив міліціонерам, що помітив, як у темряві щось блиснуло. Подумав, у кущах причаївся заєць.
Справу веде Ріпкинський райвідділ міліції.
— Я ще заяву не писала до міліції, — говорить Оксана. — По виду він нормальний чоловік. Але хочу, щоб його покарали за таку необережність. До мене в лікарню приходила його дружина. Казала, в них троє дітей. Просила не садити.
Дмитро Коледа працює асфальтобетонником у Чернігові. Оксана Захарченко — бухгалтером товариства "Чек-сервіс".
У лікарні їй поголили голову, щоби витягти шротини.
— Тепер хоч парик купуй, — торкається бинтів. — Мені ще робитимуть кілька операцій. Лікар приносив шротини, які витягнув із руки. Вони на вигляд наче горох, тільки чорні.
3 
1
Коментарі