"Серега был честным, очень честным. Принципиальным. Никто не мог подход к нему найти", — каже про загиблого друга 19-річний Сергій Яківчук. 28 червня у місті Марганець Дніпропетровської області вбили міліціонера Сергія Бондаренка, 22 роки. Його вдарив ножем у серце місцевий вірменин.
Бондаренко народився в Марганці. З 9 років займався дзюдо й самбо, їздив на змагання за кордон, мав звання кандидата в майстри спорту. Після дев"яти класів вивчився в училищі на теслю-паркетника, відслужив у армії.
— Специально пошел в войска Министерства внутренних дел, — каже мати загиблого Наталя Бондаренко, 47 років. — Ще з шостого класу мріяв стати міліціонером. Півроку служив у спецназі. Із 500 чоловік його одного взяли. Після армії закінчив школу міліції у Кривому Розі, працював у патрульно-постовій службі Марганця. Має 31 грамоту.
Сергій жив із батьками і 17-річним братом Олександром. Їхня квартира — у будинку N3 на вул. Парковій неподалік центру міста. Продовжував займатися східними єдиноборствами у спортивній школі "Гірняк".
28 червня майже 30 спортсменів святкували день народження трьох із них. Був із ними й Бондаренко. Зібралися в кафе у приміському селищі Острів. Поряд за столиком сиділа компанія місцевих вірмен. Близько сьомої вони запропонували на спір піднімати козацьку гармату, що слугує прикрасою в кафе.
— А если вы проиграете, мы и ваших мам отым...м, — кричали.
Суперечка між двома групами переросла в бійку. У її розпал Бондаренка вдарили ножем у серце. Він помер за кілька хвилин.
Вірмени в нас відкрито торгують наркотою. Усі про це знають
— Я стоял возле входа в кафе, — згадує Сергій Яківчук. — Почув крик. Забіг усередину. Сергій лежав на сходах, тримався за серце, ледь дихав. Відтягнув його на другий поверх, спустився вниз. Вірмени ножами махали, Ашота поранили. Я повіз його в лікарню.
З Яківчуком спілкуємось у райлікарні. Він провідує поранених друзів — 18-річного Ашота Балабекяна та Станіслава Чемезова, 24 роки.
— Я ничего не помню, — каже Ашот. Він навчається на першому курсі факультету фізвиховання й олімпійського резерву Запорізького національного університету. Через поранення не здав останній іспит літньої сесії.
— Когда началась драка, я купался, — згадує Станіслав Чемезов. — Тільки прибіг, як мене підрізали.
Стан пацієнтів лікарі називають стабільним.
— У Стаса була рана в лівій половині грудної клітки, в Ашота — наскрізне поранення шлунка і печінки, — розповідає черговий лікар Володимир Хлєбніков. — Ми їх прооперували швидко, зараз вони добре почуваються.
Коли потерпілих привезли до лікарні, перед входом зібрався натовп: вірмени й українці. Кричали, лаялись, билися.
— Я услышала два выстрела, — згадує 46-річна Наталія Чемезова, мати Станіслава. — Вибігла на вулицю. Дивлюся, чоловік тримає рушницю. Усі втекли за куток. Міліція відібрала зброю. Я повернулася до сина. Коли вночі їхала за постіллю, бачила перед лікарнею синьо-зелені "жигулі". У них були розбиті вікна. А як поверталася — машина вже лежала на даху.
За 40 хв. до смерті Сергій Бондаренко спілкувався з братом.
— У 20 хвилин по шостій казав, що все у нього добре, — згадує Наталя Бондаренко. — А у сім часов Саші (рідний брат Сергія. — "ГПУ") подзвонили. Сказали, що з Серьожкою щось сталося. Я погнала в лікарню. Дві години мені ніхто нічого не казав. Потім набрала Марину. Серьожка з нею зустрічався. Вона нічого не знала. Тут знайомі кажуть, що в морг когось повезли. Як сказали, що син помер — знепритомніла. Відливали водою.
Сергій Бондаренко зустрічався з 20-річною Мариною Алькемою. Восени планували побратися.
— Сергей серьезно готовился к свадьбе, — розповідає Марина. Зеленоока дівчина у чорній сукні виходить із магазину "Єва", де працює продавцем-консультантом. — Він хотів сім"ю, дитину. Я була не проти. Він був ідеальним хлопцем. Ми зрозуміли, що підходимо одне одному, щойно познайомилися. Зустрічалися понад рік, але в мене таке враження, що знала його все життя. Завжди зустрічав мене з роботи, переживав, аби я сама не йшла містом. Казав, що без мене не може жити. Завжди вислухає, підтримає. Ніколи не дозволяв мені плакати. Я люблю квіти. Колись подарував величезний букет троянд бордового кольору. Такий хлопець — це рідкість, це було світло в моєму житті.
Міліціонери затримали підозрюваного у вбивстві. Йому загрожує до 15 років в"язниці. В обласній міліції вважають, що бійка виникла на побутовому ґрунті, однак у Марганці обговорюють іншу версію.
— Сергей последний месяц работал в отделе по борьбе с наркотиками, — каже жінка, яка просить не називати її. — А вірмени в нас відкрито торгують наркотою. Усі про це знають. Ніде не працюють, а роз"їжджають на іномарках, постійно в кафе сидять. Сергій дуже не любив наркоманів. Мабуть, став загрозою їхньому бізнесу.
— Сергієві погрожували, — додає Марина Алькема. — Але він не зважав.
Ховали Сергія Бондаренка 1 липня.
3 
1
Коментарі
7