— Поїхала дитина копійку заробити, а назад привезли у цинковій труні, — плаче 42-річна Надія Шолотюк із села Городок під Рівним. 28 жовтня вона поховала найстаршого сина 19-річного Максима. Він поїхав працювати будівельником до Росії, а назад його привезли з вирізаними серцем та нирками.
Шолотюки — багатодітна родина. Мали шестеро синів і троє доньок. Мешкають у великому двоповерховому будинку на вул. Лісовій. Переїхали сюди влітку, доти мешкали у знайомих.
— Ми погорільці, — Надія Миколаївна проводить двором. Тут купи будівельних матеріалів. — Торік 4 грудня чудом лишилися живі. Серед ночі хата загорілася, коли всі спали. Ледь встигли винести дітей, як вона впала. Цей особняк нам помогли звести односельчани. Скидалися грошима, дали кірпіч. Чоловік і Максим мурували стіни самі. Син усього від тата навчився, вмів штукатурити, класти паркет.
На початку жовтня Максим із бригадою поїхали до міста Видне під Москвою зводити особняк. Хлопець був у Росії вдруге.
— Мені подзвонили 22 жовтня, — до розмови долучається 43-річний Леонід Шолотюк, батько загиблого. Він щойно приїхав старим білим мікроавтобусом, яким раніше їздив син. — Сказали, що Максим працював на другому поверсі особняка. Спокійний, зібраний, як завжди. Оступився і упав на перший, ударився головою і знепритомнів. Хлопці спробували його відлити. На сусідній будові працювали таджики. У них була машина. Поклали Максима у салон і поїхали в лікарню. Дорогою зустріли "швидку". Щоб спинити її, мусили наздогнати і перекрити дорогу. Медики забрали сина до райлікарні у Видне.
Того ж дня Леонід Григорович із другом зібрали речі й виїхали до Росії. Зранку 23 жовтня були в лікарні.
— Благав медиків, аби пустили до Максима. Не дали, — зітхає. — Про стан нічого не казали. Лише дали номер телефону реанімації. Я стояв під закритими дверима і молився. Ночував у машині. Зранку 25 жовтня вийшов лікар: "Ваш син помер о четвертій годині. У нього була гематома".
Леонід Шолотюк хотів глянути на сина. Тіло йому не показали, одразу повезли до моргу. Туди теж батька не пускали.
— Я мало не висадив двері й сам прорвався. Він лежав на каталці в коридорі, накритий простирадлом. Зриваю його, а Максим зашитий від пупа до шиї. А ще ж навіть офіційного вскритія не було. У лікарні мали робити операцію тільки на голові.
Леонід Григорович одразу запідозрив, що із сина вирізали органи.
— У морзі тіла не віддавали, — обурюється. — Хотіли, щоб я купив у них цинкову домовину за 50 тисяч рублів (12,5 тис. грн. — "ГПУ"). Але ж у мене стільки нема. Я інвалід, живу із заробітків. Знайшов посередника, який поміг забрати тіло. Купив за 12 тисяч рублів труну і привіз його додому.
Удома Шолотюк дізнався, що в Максима вилучили серце та нирки.
— Синові друзі пішли в російські газети, підняли шум, — матір утирає очі долонею. — Але ті медики послалися на закон про трансплантацію органів. Там діє "презумпція согласія". Якщо пацієнт при житті не давав офіційну відмову, його органи можна вирізати.
У Шолотюків залишилися восьмеро дітей. Наймолодша Яна народилася 15 жовтня. Максим її не встиг побачити.
— За кілька днів до його смерті мені було не по собі, — розказує Леонід Григорович. — Було якесь погане передчуття. Раптом так захотілось поїхати до нього. Але це був третій день, як забрав Надю з Яночкою з роддому. Надя каже: "Як ти нас з дітьми зараз покинеш?" Я подумав і лишився.
Менший брат загиблого 18-річний Олександр Шолотюк кладе на стіл випускний альбом Максима.
— Його в селі любили. Він був роботящий, усім сусідам помагав із ремонтом. Сміливий. Ще у другому класі врятував із річки сусідську малу, хоч сам ледве не потопився, — розповідає. — Зустрічався з Вальою з Колоденки (село біля Рівного. — "ГПУ"). Вона приїжджала на похорон.
Максима поховали на місцевому цвинтарі. Попрощатися з ним прийшли понад тисячу людей. Свіжої могили не було видно з-за вінків.
— Син любив приходити на кладовище. Казав, що його тягнуло туди, там відчував спокій. Ходив туди навіть узимку, — говорить батько. — Не буду судитися з тими лікарями. Уже всі сльози виплакав, а дитину мені однак не повернуть. На чужині не можна добитися справедливості. Якби медики одразу чесно сказали: син умирає, врятувати не можна. Можливо, і сам віддав би їм ті органи — най би спасли інше життя. Але вони поставилися до сина, як до шматка м'яса.
За вирізані органи не заплатили грошей
24 квітня 2006-го в іспанському Мадриді львів'янин 49-річний Володимир упав на будівництві з риштування. За кілька днів тіло повернули родичам. У графі "причина смерті" стояло "не уточнена". Під час повторного розтину у Львові з'ясували, що в тілі немає серця і нирок. Вилучати такі органи можна лише з живої людини.
Європейський суд у Люксембургу розслідує справу лікарів із клініки "Медикус" у Косові, що належить громадянинові Німеччини. Там вербували донорів, але після операції нічого не виплачували. Слідство триває з 2008 року, слідчі досі розшукують громадян України, які стали жертвами хірургів. Поки що відомо про двох прооперованих. Німецька влада планує продати клініку, з виручених коштів виплатити 40 тис. євро компенсації кожному потерпілому.
Щонайменше семеро українців залишилися без нирки у клініках Еквадору, Коста-Рики та Шри-Ланки. На початку листопада 2012 року Служба безпеки виявила міжнародну злочинну групу, що вербувала на продаж органів молодих людей, які мали фінансові проблеми.
3 
1
Коментарі
1