Диктатор, бандит, самолюб — так характеризують колишнього нардепа-"бютівця" Віктора Лозінського мешканці міста Голованівськ на Кіровоградщині. Водночас додають, він власним коштом відремонтував місцеву школу, дитсадок, лікарню і стадіон.
Лозінського, колишнього прокурора району Євгена Горбенка та екс-начальника райвідділу міліції Михайла Ковальського підозрюють у вбивстві безробітного Валерія Олійника. Їм загрожує до 10 років в"язниці. Горбенко і Ковальський перебувають у столичному ізоляторі, екс-нардепа розшукують.
За 100 м від траси Київ—Одеса пенсіонер із села Новосілки пасе корову з телям.
— Самолюб він, — каже про Лозінського. — Прийшов якось до нас у клуб на урочистий захід. Ногу витягнув на сцені, як пан. Почав комуністів ображати. Я кажу йому, що тут у залі всі комуністи: шофери, трактористи, доярки, робочі. Капітальний тоді разговор із ним вийшов.
Під"їжджає автомобіль "жигулі". 45-річний водій Олександр погоджується підвезти до Голованівська.
— Да, він відремонтував садік, школу, больницю, район підняв, — каже. — Але своє забрав. Тепер у нього в оренді ліс, ставки. Наложив лапу. Навколо себе бандюків зібрав. Другий раз у розмові і "су..а" проскакувала, й інші нехароші слова. Гасав на своєму бронетранспортері по Голованівську без башні і номерів. Жаднуватий трохи. Лучше кілька тисяч гривень на феєрверки вистріляє, чим яку сотню бідняку дасть.
У центрі Голованівська стоїть церква. Навпроти — пам"ятник, зверху якого причеплений серп і молот.
За радянських часів він не виліз би вище бригадира тракторної бригади
— Раніше тут був Герб України, — каже священик отець Василій, в миру — Василь Здешинський. — Я протестував проти встановлення серпа і молота, так Лозінський мене виматюкав, погрожував.
Маєток Віктора Лозінського — за 400 м від церкви. Подвір"я розміром 100 на 50 м обгороджене 3-метровим парканом із червоної цегли. За ним — два будинки, між ними стоїть бронетранспортер. У дворі ростуть ясен, горіх, дуб, ялина та вишні, висаджений газон, багато троянд. Доріжки вимощені плиткою, є басейн. Територію охороняють вісім собак.
— Всі лайки, — каже охоронець Андрій. — Кашею їх годую.
— Я теж у пана Лозінського роблю, — до подвір"я під"їжджає 20-річний Володимир. — Мию машини, плитку, газони кошу, рози прибираю. Господар завжди по-доброму ставився, ніколи не сварився.
За 100 м від подвір"я розташована школа ім. Тараса Шевченка. Усі вікна в ній металопластикові.
— Лозінський витратив близько мільйона гривень на ремонт, — розповідає Микола Моринець, колишній директор школи. — 2000-го відремонтував кришу спортзалу. А торік затіяв капітальний ремонт. Дав 100 тисяч гривень на меблі в учительську, ігрову кімнату, телевізійної техніки купив. Зробив євроремонт у спортзалі. Років десять поспіль збирав на День учителя всіх учителів: працюючих і непрацюючих. Давав по тисячі гривень і накривав стіл.
Напроти школи розташований стадіон "Колос". Хлопці грають у футбол, дівчата бігають по доріжках. Уздовж поля встановлені нові металопластикові стільці, територія обгороджена парканом. Усе оплатив Віктор Лозінський.
— Віктор Олександрович любив футбол ще зі школи, — каже 68-річна Юлія Мінаєва, вчителька фізкультури. Вона навчала Лозінського. — Відмінником не був, але вчителів поважав. Ніколи нас і рідної школи не забуває. Якось прийшов на стадіон і каже: "Чого сидите?" Так м"ячів же нема, відповідаю. Він розвернувся, наступного дня приніс більш як 10 футбольних, баскетбольних і волейбольних м"ячів.
На першому поверсі школи висить дошка з надписом "Крізь призму літ". Серед фото на ній і Віктор Лозінський з однокласниками, знімок 1972 року.
— Любив він шуткувать, — згадує 45-річна Валентина Нестерова, однокласниця екс-нардепа. — Якось мені двійку поставили. Він каже: "Ну хочеш, я вікна у школі поб"ю, тільки не плач".
— Наш дитсадок Лозінський зремонтував повністю, — говорить Лідія Руда, директор дитсадка. — Прийшов, обдивився. Сам приймав рішення — він не любить, щоб йому нав"язували чужу думку. Якщо щось не нравилось, то заставляв переробляти.
Кажуть: Лозінський контролює все, що відбувається в районі. Навіть продавця у кіоск не візьмуть без його згоди.
— Він — подвійна людина, — говорить отець Василій. — З одного боку, багато помагає, грошей не жаліє. Із другого — дуже авторитарний, диктатор. Точка зору іншого його не цікавить. Спорити з ним неможливо. За радянських часів він не виліз би вище бригадира тракторної бригади чи максимум юриста районного масштабу. А зараз він тут вище всіх, краще всіх і диктує свої умови життя.
3 
1
Коментарі
6