До столичного Інституту хірургії й трансплантології ім. Шалімова вночі 14 жовтня ввірвались міліціонери. Щойно завершилася операція — затримали трансплантолога Владислава Закордонця й анестезіологів Петра Зайченка та Ярослава Романенка.
— Ці лікарі — ланка міжнародного злочинного угруповання, яке торгує органами, — каже Дмитро Андрєєв із Міністерства внутрішніх справ. — Його організатор — громадянин Ізраїлю. Він шукав тих, кому необхідна нирка, а лікарі оперували.
— Бажаючих отримати українську нирку в Ізраїлі було чимало, — додає Юрій Кучер, керівник Департаменту боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми. — Замовник за все платив від 100 до 200 тисяч доларів. Із них 10 тисяч отримував донор, 500 — вербувальник, 15–20 тисяч — лікар. "Фірма" оплачувала всі аналізи, харчування, проживання, авіаквитки, лікування. Операції спочатку проводили в Азербайджані — там законодавство дозволяло пересаджувати нирки від чужих людей. Потім оперували в Києві.
Міліціонери виявили, що лікарі вирізали нирки у понад 30 пацієнтів. За зароблені гроші купували собі будинки вартістю понад $1 млн, дорогі іномарки, відпочивали за кордоном. Щодо медиків порушили кримінальну справу. Їм загрожує до 15 років в'язниці, бо в Україні пересадку дозволено лише від родичів.
— Слідство встановлює, чи не спеціально створювали донорам такі умови, що ті віддавали свої органи, — припускає Андрєєв. — Чи їх не гіпнотизували, чи не погрожували.
Адвокат Владислава Закордонця запевняє, що лікарі закону не порушували:
— Перед операцією донор і реципієнт надають спеціальній комісії клініки пакет документів про те, що є родичами, — пояснює 35-річний Ігор Іванов. — Експерти вивчають їх, проводять бесіди і лише тоді приймають рішення. Владислав Закордонець ніколи не входив до складу комісії, рішення не приймав. Жоден із пацієнтів не казав, що він не родич, а нирку купив.
— В Україні немає затвердженого законом порядку проведення трансплантацій, — додає Оксана Гуць, 33 роки, юрист Інституту Шалімова. — Закон лише дозволяє пересадку від родичів і від трупів. Але немає порядку підготовки людей до операції. Інститут не має можливості перевіряти справжність документів, бо немає спеціальних лабораторій, криміналістів.
Донорами можуть стати батько, мати, син, дочка, баба, дід, дядько, тітка, племінник, племінниця, чоловік або дружина хворого.
— Пара може просто піти у загс і зареєструвати шлюб, а перевірити його фіктивність ми не можемо, — каже юрист. — Я вже не кажу про цивільні шлюби. Лікар має рятувати життя, а не перевіряти документи. Через відсутність законодавчої бази вони не можуть працювати, бо щодня до них можуть прийти міліціонери.
Щороку понад чотири тисячі українців потребують пересадки нирки.
— Слідство вважає, що лікарі шукали донорів, вербували їх, везли в Азербайджан, там робили операції, — каже Андрій Осипов, адвокат Ярослава Романенка. — Так, лікарі працювали в Азербайджані. Мій підзахисний чотири рази їздив туди на початку 2009 року. Брав участь в операціях, проводив консультації. Але не спілкувався із жодним донором. Документи свідчать, що операції робилися законно, претензій від правоохоронних органів Азербайджану до лікарів нема. Обвинувачення не представило жодних конкретних фактів. Підозрюю, що це керівництво МВС у черговий раз хоче зробити гучну справу.
Підтримує Ярослава Романенка і його дружина Тетяна:
— Мій чоловік працював в інституті Шалімова більше 20 років і ніколи не наживався на бідах інших. Він забезпечував анестезію і міг навіть не знати, в якому обсязі робиться операція.
— Я вже рік живу без двох нирок, — скаржиться В'ячеслав Пузовик, 65 років. Йому мали робити пересадку. — Арешт мого лікаря Владислава Закордонця — кричуще неподобство, замовлення. Прошу президента допомогти його звільнити.
За тиждень до арешту 43-річний Владислав Закордонець відповів на запитання "ГПУ".
— В Україні вважають, якщо трансплантолог, то обов'язково "чорний", — говорить лікар. — Наше відділення торік провело 33 трансплантації, позаторік — 42. Пересадок від мертвого донора — кілька. Хоча у світі таких операцій тисячі. Бо там, згідно з конвенцією ООН, діє презумпція згоди: орган померлого можна використовувати без згоди родичів. Про жертвування органами людям розповідають із дитячого садка. Навіть Папа Римський закликає, що органи потрібні на землі, а не на небі. В Україні діє презумпція незгоди, тобто лікарі мають питати дозволу в родичів. Погоджуються одиниці. І ті одразу запитують за гроші, торгують органами. Тому більшість заборів органів — від живих. Це негуманно.
1 
1
Коментарі
4