11 липня о 21.45 одеситка Світлана Левицька спустилася на перший поверх зустріти чотирьох гостей із Москви. Живе на 11-му в новобудові на вул. Середньофонтанській, 19.
— К нам приехала семья — отец, мать, их сын 18-летний Миша и племянник Антон. Они три дня были в Одессе, жили в отеле. Это был последний вечер в городе. Мы с мужем пригласили посидеть у нас, — розповідає 55-річна Світлана Юріївна. — Зайшло нас п'ятеро у ліфт, я натиснула кнопку "11", поїхали. На нашому поверсі кабіна не зупинилася, поїхали вище. Електронне табло, як сказилося — почало показувати різні цифри. Здавалося, що їдемо вгору. Потім відчули удар об верхню стійку. Усі впали на підлогу. Дивимось на стелю — а вона опускається. То поїхала вниз решітка з освітленням. Хлопці виставили руки. Одному решіткою вдарило в око. У нього страшна гематома. Другий почав кричати від болю — він не зразу відчув, що забив коліно.
Після удару ліфт почав ковзати вниз. Ми спускалися недовго й зупинилися. Гукали на допомогу. Було дуже душно, боялись задихнутися, — продовжує Левицька.
— Я почула крики. Люди в ліфті на першому поверсі стукали по стінах, кричали, — розказує консьєрж Катерина Никифорівна. Вона була на зміні в день аварії. — Відключила струм, відкрила ліфт ключем і викликала "швидку". Прибігла Катерина — наш штатний ліфтер. Повиключала в паніці всі ліфти в будинку. Люди на другий день ходили пішки.
Рятувальники сказали, що пасажирам пощастило. Обірвався один із трьох тросів, хоч був ризик, що лопнуть усі. Потім спрацювали гальмівні колодки, тому ліфт ковзав, а не летів донизу.
Гості Левицьких після аварії поїхали в лікарню, зробили рентген. Потім — у готель. Зранку повернулися в Москву.
— На улицу повыходили люди со всех трех парадных, — каже Михайло, який живе у третьому під'їзді. — Подошел Валентин, заместитель руководителя нашего объединения жильцов. Все на него кричали, потому что управление давно обещает поменять лифты за наши деньги. Но так ничего и не делает. Я теперь по ступеньках хожу на 14 этаж. Соседка с маленьким ребенком боится в лифте ездить, но коляску же не будет тащить. Каждый раз нервничает.
— В 2008 году та же история случилась с парнем, который живет на верхних этажах, — каже Руслана Проскурякова з цього будинку. — Он тогда вывихнул ногу.
20-поверхівку зводила компанія "Південь-Буд". Мешканці заселилися сюди чотири роки тому. Перед початком будівництва підписували контракти. Забудовник мав поставити в будинку ліфти OTIS, але встановили машини фірми STL. Їх нібито роблять у Туреччині, збирають в Україні. Ліфти працювали з перебоями. Останнім часом по черзі вмикали один із чотирьох.
Ліфтову систему обслуговує компанія "Реал". Її головний інженер звинувачує в усьому консьєржку та пасажирів.
— Він сказав: "Женщина, чего вы так волнуетесь, ведь ничего ж не случилось", — додає Світлана Юріївна. — Ми нібито самі винні, бо ліфт був перевантажений. Це неправда. Разом ми важимо менше 420 кілограмів.
— Ліфти тут в аварійному стані з дня здачі будинку. Ламаються раз на місяць. Люди самі винуваті, бо треба було вимагати поставити нормальні, коли від забудовника приймали дім, — каже консьєржка першого парадного, не називається.
Ліфт, що зламався, досі вимкнутий. Решта працюють.
2 
1
Коментарі
5