— Сегодня фанатов здесь не будет. Будут просто частные лица, — огрядний хлопець махає шаликом перед носом у лейтенанта судової міліції "Грифон". 23 січня стоїть на вході до Апеляційного суду столиці. За півгодини тут має розпочатися друге засідання у справі батька і сина Павліченків, яких звинуватили в убивстві судді Сергія Зубкова.
Перше засідання відбулося 14 січня без Павліченків. Тоді суд постановив провести часткове досудове слідство та допит ув'язнених.
— Нащо з ножиком ходити? Можете ж порізатись, — "грифонівець" бере у чоловіка, одягненого у спортивні штани, складаний ножик. Той проходить крізь металеву рамку при вході до судової зали.
— Це для самозахисту, а не для нападу. Можу вам лишити, але потім маєте повернути, — стискає кулаки.
Об 11.20 у зал набиваються близько 40 людей. Серед них нардепи від "Свободи" Андрій Іллєнко, Юрій Сиротюк та Ігор Мірошніченко. Вони в білих футболках із закликами звільнити Павліченків.
49-річний Дмитро та його син 19-річний Сергій Павліченки сидять на лаві у клітці. Її охороняють 12 міліціонерів. Суддя В'ячеслав Дзюбін 20 хв. читає апеляційну заяву. Питає, чи є в когось запитання.
— Прошу снять с меня наручники. Я не могу делать пометки в записях, — каже Дмитро Павліченко. За інструкцією, його, як довічно ув'язненого, тримають у кайданках. Суддя задовольняє клопотання.
Павліченка-старшого допитують першим.
— Ни я, ни мой сын к данному преступлению не имеем никакого отношения. Господин Зубков нас собственности не лишал, а кто лишал — прокуратура скрывает. Ни один свидетель нас не узнал. Все вещественные доказательства появились после нашего задержания. Прошу генерального прокурора Виктора Пшонку открыть уголовное дело против следователя Рыбки, который сфальсифицировал дело, — каже Дмитро.
Прокурор Ємець питає його, де був 21 березня позаторік, у день убивства Зубкова.
— Я на вопросы прокуроров буду отвечать: "Свободу Павліченкам! Фальсифікаторів — за ґрати!".
На наступні шість запитань обвинувачення повторює те саме. Погоджується відповідати тільки на запитання суддів та адвокатів.
Суддя оголошує 5-хвилинну перерву. Бійці "Грифону" та журналісти обступають клітку.
— Неважно виглядаєте, — звертається до в'язнів Ігор Мірошніченко.
— Я так выгляжу из-за них, — хапається за прути Дмитро й показує у бік прокурорів. — До мене два роки не пускають дружину, переводять із камери в камеру, б'ють.
Наталія Павліченко сидить у залі, до клітки не підходить.
Сергій пояснює, чому на оперативному відео міліції зізнається у вбивстві.
— Из меня выбили признание. Привели в камеру, где было несколько следователей. Они посадили меня на металлический стул. Потом запихнули мои ноги в тазик с ледяной водой и туда же бросили оголенный электрический провод. И все время угрожали, что плохо будет моей семье, что отец уже сознался. Я не выдержал пыток и согласился говорить все, что мне написал следователь, — Сергій Павліченко свідчить через голову міліціонера.
Суддя повертається за 10 хв. Допит триває 4 год. Дмитро Павліченко нервує, декілька разів зривається на сміх — після прохання пояснити, звідки взялися відбитки його пальців на місці убивства чи кров сина в автомобілі. Декілька разів просить повторити запитання, тому що суддя їх ставить тихо. Коли головуючий питає, ким працює його батько, забуває.
Плутанина виникає під час розповіді про поранену руку Павліченка-старшого 21 березня. Він каже, що порізався під час затримання. А у протоколі вказано: поранився, коли різав хліб.
— Наді мною стояли шестеро здорових мужиків у масках. Питають, де порізався? Я жартома відповів: хліб різав. Вони так і записали. Перший протокол я підписав без адвоката, бо думав, що мене відпустять, — Дмитро зривається на крик.
За 20 хв. суддя закриває засідання до 31 січня. На ньому допитуватимуть Сергія. Після засідання Наталії Павліченко дозволяють коротко поговорити з чоловіком. Вона виходить на вулицю за 10 хв.
— Це не суд, а цирк. Чому мій підзахисний має доводити свою невинуватість, а не навпаки? — біля приміщення суду закурює тонку цигарку Тетяна Шевченко, адвокат Павліченків. — Ми побачимо все, коли розглядатимуть докази.
Слідчі заставили свідка впізнати Павліченків
Столичний Голосіївський райсуд засудив Дмитра Павліченка до довічного ув'язнення, а його сина Сергія до 13 років тюрми за вбивство судді Зубкова. Його в березні 2011-го застрелили в ліфті будинку на вул. Голосіївській, 13. Павліченки мають сплатити родині вбитого 502 тис. грн матеріального та морального збитку.
Світлані, дружині загиблого судді, невідомі погрожують фізичною розправою. Вона написала заяву до суду, щоб їй надали захист. Помешкання на вул. Голосіївській родина Зубкових продала по закінченні слідства.
Двокімнатку на вул. Богдана Хмельницького, 23/33 Павліченки продовжують здавати в оренду. Там розташувалася туристична фірма. Колись cуддя Зубков ухвалив знести прибудову до цієї квартири. Це нібито й стало для Павліченків мотивом убивства.
Олексій Наумець, головний свідок у справі, зізнався, що на нього тиснули слідчі та примусили впізнати у Павліченках убивць. Про це він розповів у ефірі телепрограми "Українські сенсації". Наумець кілька хвилин був поруч з убивцями і боровся з одним із них. Нападник намагався вистрілити в Олексія, але сталася осічка.
3 
1
Коментарі
14