У ніч на вівторок у селі Білосток Луцького району на Волині убили священика. 28 березня йому виповнилося б 30 років.

Ієромонах Ілія (у миру — Ігор Хамаза) жив посеред села у хатині на подвір"ї Свято-Михайлівської православної церкви Московського патріархату. Раніше відроджував Старочарторийський чоловічий монастир у Маневицькому районі. У сільській парафії Білостока служив 2,5 року, хотів відродити чоловічий монастир, упорядкувати цілюще джерело. Торік його возвели до сану ігумена.

О 8-й ранку ієромонаха не дочекався отець Володимир із сусіднього села Садів. Вони разом мали їхати до Луцька. 1,5 години отець Володимир дзвонив на мобільний і домашній телефон ієромонаха.

— Я запереживав, — розповідає отець Володимир Мелесь, 29 років. — Може, отцеві Ілії стало зле, бо мав розсіяний склероз. Подзвонив його старшому зведеному братові. Ми зустрілися, обійшли навколо хати, погукали, позаглядали. Клямка вхідних дверей була виламана, а двері зачинені зсередини. Брат заліз через вікно, відчинив мені двері.

На підлозі лежав напівроздягнений отець Ілія. У голові стирчала сокира. На обличчі нарахували чотири рубані рани. Викликали міліціонерів. Ті з"ясували, що з церкви нічого не вкрали.

— Досі перед очима стоїть те звірство, — каже отець Володимир. — Отець Ілія завжди пускав до хати усіх, хто того потребував. Але заощаджень не мав — там не було чого грабувати. Може, помстилися за що.

— Він такий міцний був, невже не міг дати ради? — шепочуться на церковному подвір"ї підлітки. — Кажуть, батюшку стягнули з ліжка посеред ночі.

Брат заліз через вікно, відчинив мені двері

На подвір"я нікого не пускають. Під церквою плачуть кілька десятків парафіянок. Із ними бабуся загиблого Антоніна, сестра Оксана. Мати отця Ілії повертається з Чехії, де була на заробітках.

— Такого священика ніколи не мали, — схлипує Валентина Шпак, 59 років. — Терплячий, уважний. Дитина в кого перелякається — йдуть до нього за порятунком. І за вбивць молився, і за тих, хто від рук убивць загинув, і за тих, за кого немає кому помолитися.

— Від першого дня полюбили його, — витирає очі дружина дяка Лідія Іванюк, 58 років. — Щойно прийшов, одразу запитав, якою мовою правити — українською чи старослов"янською. Ми захотіли українською. Ласкавий був, називав нас дівчатами. Мріяв хор дитячий організувати. Діти його любили. Ми хотіли йому на день народження заспівати "Отець мій духовний".

У парафії 500 парафіян із сіл Білосток і Горзвин. Храм, зведений 1638-го, відвідували жителі сіл Воютин й Гать. Кілька років тому з нього викрали чудотворну ікону Білостоцької Богоматері. Священик Ілія молився за її повернення.

Ієромонаха поховали в четвер на кладовищі села Садів Луцького району.

Міліціонери розшукають убивць. Коментарів не дають. За інформацію, яка допоможе слідству, обіцяють 5 тис. грн.

×