"Іду на роботу і не знаю — буде куди повернутися чи ні"

 

— Приходжу з роботи, а подвір'ям восьмеро мужиків ходять. Усі п'яні, колишні зеки. Палять костра, позривали шифер із прибудови, розбили стіну. Мені з сином погрожували випустити кишки, — киянка 48-річна Ніна Москаленко згадує 30 листопада.

— Оце все вони розбили, — Ніна Іванівна показує стіну, яку після нападу довелося зводити знову. Із-під снігу видно залишки свіжого бетону, тріщини прикриті клейонкою. На металевій огорожі чорним виведено "Сука".

Ніна Іванівна — учителька української мови військового ліцею ім. Івана Богуна. Із сином 16-річним Ярославом і матір'ю 80-річною Ганною Макарівною живе в будинку у провул. Землянському, 14 у Печерському районі столиці. Володіє 2/3 будинку — дісталися у спадок від батька. Решта належить Юрієві Бабенку, якого Москаленки жодного разу не бачили. Улітку до Ніни Іванівни почали приїжджати невідомі, пропонували віддати свою частину з 20 сотками землі. Коли відмовилася — почали погрожувати. 25 вересня зробили останнє попередження. Після того жінку викликали до Печерського райуправління міліції. Там порушили кримінальну справу, начебто побила одного з непроханих гостей. Суд розгляне справу 10 грудня.

— Викликала міліцію, — жінка згадує вечір 30 листопада. — Вони почули, закрилися в хаті. Міліціонер постукав — йому відкрили і зразу вдарили кулаком. Кричали, щоб забиралися, бо почнуть стріляти. Міліціонери вибігли, викликали підкріплення. До другої ночі чекали, доки приїхали правоохоронці у бронежилетах і затримали цих зеків. Вони розказали, що їх найняли полякати мене.

Ніна Іванівна заводить за хату. Її двір межує з Національним ботанічним садом ім. Миколи Гришка, звідси видно Дніпро, пам'ятник "Батьківщина-мати". Поряд із Москаленками стоять нові котеджі з мідними дахами, цілодобовим відеонаглядом. Сотка землі коштує тут  близько $80 тис.

— Мама тоді була вдома, — продовжує. — Закрилася в одній частині хати, а вони увірвалися в іншу. Уявіть, що вона пережила. А вона ж і так уже не ходить.

Ніна Іванівна проводить крізь кухню до кімнати. На стіні висить фото сина в рамці, поряд портрет Ніни Москаленко в народному костюмі.

— Окрім цих нападів підробляють проти мене документи, — витягує стос паперів. — Показують мені заяву, яку ніби я писала 22 березня 2009 року. Там написано, наче я відмовляюся від будинку, який перейшов мені у спадщину від батька. Але батько помер 25 січня 2010 року. Виходить, я відмовилася від будинку, ще коли він мені не належав, і точно спрогнозувала дату смерті батька.

З іншого боку будинку — окремий вхід і дві кімнати.

— У тій частині живе мама, а тут ми з Яриком, — пояснює Ніна Іванівна. На дивані в першій кімнаті спить кіт Фараон породи сфінкс. Вгледівши гостя — тікає до іншої кімнати і лягає на спину. — Так і живемо. Іду на роботу і не знаю — буде куди повернутися чи ні. Ще й з роботи через ці скандали можуть звільнити. Директору вже приходили листи з прокуратури, понаписувала на мене. Він сам мені каже: віддай хату і матимеш спокій.

— Справа про побиття Ніною Іванівною того чоловіка чисто сфальсифікована, — каже Олександр Свердловський, адвокат учительки. — Того потерпілого взагалі не обстежували, не робили ніякої експертизи. Ніну Іванівну звинувачують у тому, що переламала череп. Але в медичній картці потерпілого ніде не фігурує перелом. Зі справою ознайомитися не дали.

×