Хату серійного убивці розвалили одразу після його затримання

 

Місто Пологи Запорізької області у вересні святкуватиме 125-річчя. І ще одну дату — сім років, відколи про невеликий промисловий райцентр дізналися всі країни колишнього Радянського Союзу. Восени 2005-го тут затримали одного з найжорстокіших і найхитріших маніяків Сергія Ткача. На його рахунку до сотні зґвалтувань і вбивств.

До 2005-го райвідділ міліції працював у кількох обшарпаних одноповерхових будинках. Потім переїхали у 3-поверхову споруду із сучасним фасадом і металопластиковими вікнами.

— 800 тисяч сюди вбухали, — начальник Пологівського райвідділу міліції Олександр Покутній у своєму кабінеті показує картину з морським пейзажем та гіпсову ліпнину на стінах.

У Пологівському районі служать 107 міліціонерів. Начальника міліції колеги й городяни називають Пєтровічем. Часто дзвонять на мобільний. На його телефоні стоїть рингтон "Наша служба и опасна и трудна".

— У нас загалом спокійно, — Олександр Петрович гортає сторінки статистики. — Головна проблема — бідність, вона людей обозляє. І ще діти незалежної України. Дуже багато злочинів скоюють саме діти, зроблені на швидку руку і на п'яну голову. У зведеннях 16-, 17-, 18-річні. Днями підлітки вкрали машину і розбили ще вісім.

Міліцію облаштували у приміщенні єдиного в місті готелю. А приїжджі тепер зупиняються у приватному міні-готелі. Там раніше був магазин. Ніч обійдеться щонайменше у 80 грн. У номері площею 7 "квадратів" немає вікон. Рипуча канапа-"півторачка", дві старі тумбочки, новий умивальник, дзеркало, телевізор із неробочим пультом, непрацюючий електрочайник, бра без лампочки.

Перед готелем — відремонтований центральний бульвар, який городяни називають "проспектом Корольова" на честь мера.

— Готуємося до Дня міста, — каже міський голова Пологів 55-річний Віктор Корольов. — За кілька років виготовили систему автоматичного водопостачання, освітлили центральні вулиці. Відкриваємо кінотеатр "Юність", який не працював 15 років. Там на великому екрані транслюватимемо матчі Євро-2012.

На центральному бульварі сміттєві урни стоять через кожні 30 м. На тротуарах жодного недопалка чи обгортки. Стихійні звалища — у найближчих дворах. Тут сотні кубометрів мотлоху, кубляться бродячі пси.

Пологи — райцентр за 96 км від Запоріжжя. Тут 20 тис. жителів. Працює один із найбільших в Україні олійноекстракційний завод, хімзавод "Коагулянт", підприємство сантехнічної кераміки "Дніпрокераміка", гірничодобувне "Мінерал". Через місто проходить автомагістраль Запоріжжя — Маріуполь.

За райцентром тече річка Конка. За нею — село Пологи. Воно тягнеться уздовж берега на 14 км. Тут 3251 житель, найдовша вулиця — Леніна. На ній винаймав будинок №451 серійний убивця Сергій Ткач.

— Я його пам'ятаю, — говорить 39-річна Марина Рубан, сільський голова Пологів. — Він приїхав весною 2005 року. Шукав хату. Заходить такий інтеліґентний мужчина. Каже: ви тут усі в роботі й не бачите, що на вулиці весна. Пташки співають, сонечко. Такий романтик.

Більшість хат у Пологах укриті рожевою глиняною черепицею місцевого заводу. Вона на хлівах, літніх кухнях, клунях і собачих будах. Хати зазвичай саманні або цегляні. Від важкого даху вони щороку вгрузають у землю на кілька сантиметрів.

По вул. Леніна, №277 раніше мешкали Дмитренки — колишній головний бухгалтер колгоспу Ірина Леонтіївна із сином Максимом. 24 вересня 2004 року біля місцевого бару "Олімп" знайшли вбитою 17-річну Світлану Старостіну.

— Спочатку затримали Сергія Кобуха, Свєтиного хлопця, — згадує голова сільради. — Але в нього велика родина, підняли шум. Тоді взяли Максима. Бо вбивця був кучерявий, а Максим — єдиний із таким волоссям. Він тихоня, слова не міг сказати їм.

Дмитренко отримав 13 років. Його мати виїхала до сестри в Запоріжжя. Хату покинула. За вісім років її розграбували.

— Усе село казало, що це не Максим, — згадує Любов Федченко, сусідка Дмитренків. — Але хіба там розбирають.

Хату Сергія Ткача розвалили і розтягли одразу після його затримання.

— Серьога тут жив недовго, сам був, — розказує його сусід Анатолій Гладін, 72 роки. — Нормальний мужик, хазяїн. Баштан у нього сильний був, малинник. Ми часто з ним бухали. Постійно на столі сало, м'ясо, борщик, мед. Він сильний чоловік. Раз, помню, шланг на ручки тачки надівав. Даже не плюнув — силою натягував, той аж репнув. Гирю на 40 кілограмів льохко піднімав. Серьога 10-літровий бутиль винчика з малини зробив. Мєнти стирили. І буржуєчка така класна була — теж пропала. Я був, коли його затримували. Чоловік 40 приїхали, вікна вибивали. А хату циганва розбомбила, він же циганьонка якогось утопив.

Ткач працював на підприємстві "Мінерал" машиністом водовідвідних установок.

×