— Хоч дихати стало легше. Хай в іншому місці будують сучасний сміттєпереробний завод, створюють робочі місця, відкривають школи. Ми вже наїлися того, — каже 53-річний Григорій Варунок із села Великі Грибовичі Жовківського району на Львівщині. Пополудні 23 травня йде центральною вулицею.
За селом розташоване найбільше сміттєзвалище України. Займає 30 га. Торік 28 травня загорілося. Полум'я гасили дві доби. Вода підмила гору сміття, стався зсув. Відходи засипали рятувальників 28-річного Богдана Юнка, 29-річного Юрія Рудого, 33-річного Андрія Вненкевича й еколога зі львівського комунального підприємства "Збиранка" 60-річного Олександра Бутіна. Тіла рятувальників дістали наступного дня, Бутіна не знайшли досі. Після того полігон закрили. Діяв із 1960 року.
Великі Грибовичі — за 10 км від Львова. Тут — понад дві тисячі жителів. Дороги асфальтовані, вулиці освітлені, новий водогін. У більшості селян — муровані двоповерхові котеджі з кованими парканами, майже в кожному дворі є авто.
— Тепер хоч речі на вулиці сушу. Раніше й фіранок не відкривала, так сміттям смерділо, — каже місцева жителька 59-річна Олена Довгань. Розвішує постіль біля будинку. — Востаннє сміття на полігон привозили торік у серпні. Відтоді 60-метрова гора осіла на 3 метри.
79-річна Ганна Іванівна сапає грядку цибулі. З її подвір'я добре видно сміттєзвалище.
— Я пережила Чорнобиль, то свалка мені не страшна. Внук работав там днями й ночами. У салоні взяв машину в кредит. Якби полігон не закрили, виплатив би за півроку. А так поїхав у Польщу. Місяцями не бачу, — говорить жінка. — Його друг пішов в АТО на контракт. Тепер батьки на нервах. Поки діяла свалка, обидва біля дому були.
Із сільськими активістами йдемо до полігона. Неподалік смітника в селі Малехів розташований відстійник кислих гудронів — відходів виробництва нафтопродуктів. Рівень води там нижчий на 1,5 м від верху дамби. На глиняній дорозі — калюжі з маслянистою рідиною. Грузнемо черевиками. Смердить сіркою. За 500 м пасуться кілька корів.
— Дамбу мали засипати щебенем, а по боках засіяти травою. Цього не зробили. Інфільтрат із дренажного каналу тече в землю. Отруює важкими металами річку Малехівку, яка впадає у Західний Буг. Ця вода попадає людям у криниці. У ній підвищений вміст кадмію, що призводить до важких хвороб, — розповідає 47-річний Ігор Муравський з ініціативної групи рекультивації полігона. — У тілі смітника накопичуються сульфіти, які самозаймаються при температурі вище 25 градусів. Щоб уникнути пожеж, треба провести вертикальну і горизонтальну дегазацію полігона.
Ближче до смітника під ногами бігають великі руді таргани. Раніше над полігоном кружляли зграї круків. Зараз їх нема.
— За рік люди зрозуміли, що можна жити інакше. А не лише копирсатися у смітті. Поїхали до Польщі, мають ще й ліпші гроші, — продовжує Муравський.
— Раніше всі жили зі смітника, — додає 40-річна Галина Денько. — Усе було серйозно. 300 робітників із Малехова, Грибович і Збиранки (село належить до Грибовицької сільради. — ГПУ) щодня і щоночі виходили на зміни. Були бригадири, начальники змін. Люди давали хабарі, щоб потрапити сюди на роботу. Пияків не брали, щоб їх трактор не засипав. За зміну заробляли не менше 300 гривень. На початку зміни їм привозили порожні контейнери. До вечора в них складали пляшки, папір, скло, метал. Потім усе здавали. Але в міській раді не знайдете про це жодного документа. Як і звіту про доходи від здачі вторсировини. Коли на полігон приїжджала поліція, люди втікали до лісу. Потім знову виходили.
— Люди заробляли до 35 тисяч гривень на місяць, — додає Ігор Муравський.
— 2013 року суд постановив закрити звалище, — каже місцева 60-річна Ганна Набит. — Але львівська влада виграла апеляцію. Подати документи на касацію ми не встигли. Цей смітник забрав у нас пам'ять про предків. Біля звалища поховані підпільники УПА. Зокрема, і мій дід. Радянська влада зробила там смітник, звозила всі промислові відходи. Потерпали до минулого року. Вода у криницях була з іржею, овочі вирощували під агроплівками, постійно робили аналізи городини. За рік стало легше дихати, сади зацвіли. До того цвіт із дерев облітав, сохли верби і тополі.
Увечері 23 травня біля сільського клубу в Малехові представники французької компанії "Еджис" презентували проект рекультивації смітника.
— Французи запропонували зрізати гострий кут звалища і цими відходами укріпити "тіло" смітника, — говорить Ігор Муравський. — Ще хочуть поставити потужну очисну станцію, яка за два роки переробить озеро з інфільтратом.
5 
35413
Коментарі