— Надінька, дорога моя, — жінка, років 55, кидається в обійми Надії Возної, матері загиблої. Обидві ридають біля труни. Поруч на стільці сидить чоловік покійної Євген Пищало. Мовчки дивиться на дружину. Її голова обв'язана білою хустиною. Обличчя закрите на третину. Вищипані брови підмальовані чорним олівцем. Руки накриті білим рушником. Коли поправляють пластиковий хрест у руках, помітні червоні плями під шкірою, що залишилися від удару.
29 грудня в селі Козин Обухівського району Київщини ховають 30-річну Ганну Пищало. 27 грудня близько 18.00 на трасі Київ — Обухів біля автобусної зупинки "П'ятихатки" її збив своїм "лексусом" композитор і музичний продюсер 49-річний Костянтин Меладзе. Жінка померла миттєво. Водій залишився на місці ДТП і викликав "швидку". Працівники Державтоінспекції перевірили музиканта на наявність алкоголю в крові. Чоловік був тверезий. За фактом аварії розпочали кримінальне провадження. Стаття передбачає до восьми років ув'язнення. 29 грудня в міліції заявили, що Меладзе проходить по справі як свідок. Звинувачення йому можуть висунути після слідства.
Ганна Пищало була в декреті. Без матері залишилися 3-річний Данило та 5-річна Софія. До того працювала охоронцем у місцевому санаторії "Пролісок". Раніше — медсестрою в Обухівському стоматологічному центрі. Її чоловік — водій маршрутного автобуса в столиці.
У невеликому будинку на вул. Дачній, 4 зібралися близько 60 людей. Ті, хто не помістився в кімнаті біля труни та у вітальні, стоять на вулиці, невеликими групами. Біля будинку — п'ять вінків. Поряд підкурює зять покійної Василь Чеснаков, 41 рік.
— Дітей відвів до себе. Живу через дорогу, — показує на жовтий будинок. Глибоко затягується цигаркою. — Їм не казав про смерть матері, вони ще зовсім малі. І так постоянно питають, де мама і чого їм не можна додому, чого стільки людей у дворі? Мушу на ходу придумувати. Зараз побіжу гляну, як там обстановка.
Згадує, що перед смертю до Ганни приїжджала подруга з Києва.
— Не пам'ятаю, як її звати. Знаю, що вони дружили. Посиділи тут, поговорили. А потім під вечір Аня повела її на зупинку. Подружка поїхала, а ця перебігала дорогу назад додому. Вже майже перейшла на другу сторону, як налетіла машина. Тіло відкинуло аж до остановки. Є багато свідків. Там же траса, куча водіїв проїжджали. Міліція приїхала в сім часов. Аня майже годину пролежала. В морзі сказали, що смерть наступила миттєво. Болі не чула, — намагається говорити тихо, щоб не привертати увагу. Робить останню затяжку і викидає недопалок у сніг, затоптує ногою.
Міліція спочатку повідомила про смерть Ганни її подругу.
— Подзвонили до подружки, бо її номер висвітився на телефоні. Вона тоді вже набрала Женю. Він нам нічого не сказав, поїхав на місце. Цілу ніч не було. Зранку про все узнали. Зараз він дуже нєрвний. Не підходьте, бо може матом загнути.
Василь каже, що претензій до Костянтина Меладзе сім'я не має.
— Приїжджали його люди до нас додому. Конкретно поговорити не було часу. Назначили встрєчу на понеділок. Тоді все вирішимо, — пояснює Чеснаков.
Із будинку виходить сестра покійної 38-річна Оксана Чеснакова. Одягнена в голубі джинси та коричневу куртку. На голові чорна хустка.
— З вами ніхто не буде говорити. У нас немає сил. Батько 40 днів, як помер. На сьогодні замовили кафе. Думали зробити по йому поминки, а прийдеться робити жалобний обід по сестрі, — швидко говорить. — У батька був рак легень. Важко переносив хворобу. А тут ще одна смерть, — біжить до воріт.
О 12.20 із будинку виносять труну. Ставлять на білу вантажівку "Газель". Машина рушає до цвинтаря за селом. За нею тягнеться колона з дев'яти автомобілів. Процесія рухається дуже повільно — дорога слизька. До цвинтаря, що за 3 км, їдуть близько 20 хв.
Труну ставлять на металеву конструкцію біля викопаної ями. Поряд могила батька Ганни — Миколи Возного. На ній лежать вінки. Квіти, що принесли близькі та знайомі, дістають із труни й викладають на лавці біля ями. Утворюється гора з червоних і жовтих троянд.
— Дочечко моя, моя красунечка, на кого діток лишила? Вони просять маму. Кого їм кликати? — голосить біля тіла мати Надія Миколаївна.
Поруч стоять чоловік та сестра покійної. Всі тримаються руками за край труни. Коли священик просить закривати домовину, удівець починає схлипувати, витирає сльози стиснутими кулаками.
— Ще перед очима картина, коли Ганя стояла тут біля могили батька. Так вона його любила. Всі гроші віддавали на його лікування. Хто тоді міг подумати, що за батьком в землю піде, — тихо розмовляють дві жінки поодаль.
Кажуть, за кілька днів до смерті Ані приснилося, що батько у труні відкриває очі й каже, що забере з собою її старшого сина Данила. А вона йому: "Забери краще мене".
Домовину опускають. Оксана Чеснакова обіймає матір і зятя. Троє стоять на краю могили.
— Відходимо, люди теж хочуть попрощатись, — каже сестра.
За ними в чергу стають люди. Кожен кидає в яму по три жмені землі.
О 15.10 від кладовища від'їжджає остання машина.
2 
1
Коментарі
3