Вінницького таксиста 44-річного Володимира Яковенка пасажири побили та кинули в багажник його сірої "мазди". Везли топити в озеро. Це сталося в ніч на 12 жовтня.
— Уже додому хотів їхати. Тут біля Будинку офіцерів сідають двоє мужиків. Один біля мене, другий — амбал такий — назад сів, — згадує Володимир Яковенко. — П'яні були. Командують завезти їх на інший кінець міста, на вулицю Стахурського.
Клієнти одразу не сподобалися Володимиру.
— Той, що ззаду, мене постійно за макушку трогав. То шансон йому включи, то голосніше зроби, то швидше їдь. Я не витримав, зупинився. Прошу вийти. Один каже: "Усе нормально, братуха. Не переживай, заплатимо". Дорогою вони задрімали.
Приїхали за адресою. Клієнти вийшли на вулицю, переговорюються.
— Один, типу, давай не будемо платити. Другий — що гроші дати треба. Потім почали торгуватися. Там виходило 30 гривень. А вони кажуть, більше 20 не дадуть. Я їх попередив, що викличу на підмогу таксистів, — продовжує Яковенко. — Один сів у машину. "Що, тобі мало?" Я встиг натиснути на рацію, як отримую кулаком у лице. Він, гад, рацію з лічильником вириває з потрохами, викидає на вулицю. Давай мене мотузити. В обличчя, раз-два-три. Душить обома руками. Ще й балакають, може, мені голову скрутити.
Нападники наказали таксисту заїхати в тупик двору.
— Хотів газу дати. Але мене амбал за шию продовжує тримати. Заїхали у двір, скрутили мене, закинули в багажник, — продовжує таксист. — Уже розумію, що мені кінець. У думках із дружиною Лєною прощаюся, із дітьми. Щось мені не щастить. Тільки з лікарні вийшов. У мене діабет, два тижні в реанімації провалявся. Вони за руль скакнули і дворами каталися. Машина наштовхнулася на бетонну стійку. Я одразу почав на свою службу таксі дзвонити. Вони не додумалися в мене мобільний забрати.
З оператором Володимир розмовляв пошепки.
— У нас така система — доки оператор візьме трубку, автовідповідач довго говорить: "Почекайте, диспетчер зараз прийме дзвінок". Йолки-палки, думаю, мене ж зараз почують, — каже Яковенко. — А ті гади таки почули. У багажник можна через салон залізти. Амбал вирвав телефон із рук. Потім вирішили мене тягнути на Вишенське озеро топити.
У дворі, де зупинилася машина, стояла бригада патрульно-постової служби.
— Мені потім міліціонери сказали: "Пацан, ти в рубашці народився". Вони вже збиралися їхати. Бачать, виходить із машини мужчина, побачив міліцію і побіг. Підійшли ближче. А я їм уже з багажника стукаю.
Правоохоронці затримали обох нападників.
— І мобільний телефон знайшли. А от лічильника з рацією нові купуватиму. Ще до тисячі баксів на ремонт машини треба, — підраховує Володимир. — Вони її пом'яли сильно. Я їх не залишу. По-любому хлопці мають сидіти. Один із них, до речі, військовий капітан.
У міліції Володимир Яковенко пробув близько 2 год.
— Сів за руль, і тихесенько додому поїхав. Дружина чекала. Перед міліцією я додому заїжджав, вона все знала. Лєна, як побачила, плаче, причитає, щоб кидав таксувати. А за що ж жити? — зітхає Володимир. — Сьогодні, в чотири ранку, знову в міліції був. Клієнт не захотів розраховуватися. Типу, у нього нема грошей. Я його в райвідділок привіз. Обійшлося тихо-мирно. Навіть не встигли скласти протокол. Цих жмотів до мене, як магнітом тягне.
Нападники пояснили правоохоронцям, що хотіли пожартувати з таксистом.
2 
1
Коментарі
3