Другий місяць у неврологічному відділі Кременчуцької дитячої лікарні Полтавської області лікує струс мозку другокласник 7-річний Данило Трофуша із села Недогарки. 16 травня його побив Валерій Поповіченко, вітчим третьокласника Іоана Петренка, 8 років.
— У класі Петренка лежить спортінвентар, — згадує Данило. — Перед уроками я зайшов за кругом. Петренко постійно прозивався: грім гримить, земля трясеться — це наш Даня в школу преться. Схопив круга й став бити мене ногами. Я висмикнув круг і пішов. А він упав.
Перед третім уроком Данила чекав під класом 34-річний Валерій Поповіченко. Схопив школяра за голову, тричі вдарив об двері, кулаком і ногою в живіт. "Ще раз хтось троне моїх дітей — повбиваю", — сказав дітям та вийшов. Данило знепритомнів.
— Я була на другому поверсі. Тут прибігає знайомий, каже, з братом біда, — згадує 15-річна Валерія Трофуша, сестра Данила. — Побігла. У класі на дверях кров, діти плачуть. Даня лежить біля парти з розбитою головою.
— Коли я приїхала, Даня лежав уже в медпункті, — говорить 34-річна Маргарита Трофуша, мати школяра. — Обпісявся, кричав. Побігла до директора, просила викликати "швидку" й міліцію. А вона: "Він не здохне, а мені чепе в школі не треба".
Мати Іоана Петренка працює у школі вчителем музики і завгоспом.
— Нічого цього не було, — каже 38-річна Валентина Петренко. — Валерій розпереживався через Іоана, бо після падіння син сильно вдарився, посинів. Іоан має порок серця.
На автобусній зупинці біля магазину розмовляють учителі й шкільна медсестра.
— У Петренків діти агресивні, — говорить педагог Оксана. — До того ж інвалідність Іоана давно знята.
— Приводили його до мене після штовханини, — каже медсестра Олена Лихман. — Не було жодних травм, обличчя нормального кольору, рухався живенько.
— Усе закінчилося б у той же день, якби Валерій не приклався, а директор не стала на його захист, — долучається до розмови 31-річна Наталя Пивовар, продавщиця магазину. — Вони ж із Петренками друзі.
Після бійки школярі бояться ходити до школи через Поповіченка. Він часто косить траву на території закладу. Данило Трофуша досі приймає ліки, страждає від головного болю.
— Той дядько ночами сниться, — каже школяр. — Як виросту, уб'ю його.
2 
1
Коментарі
1