31-річна Олена Попова з міста Ізяслав на Хмельниччині у чорній хустці. Тримає на руках доньку Софію, 3 роки. Поряд — портрет хлопчика у чорній рамці і свічка. Родина справляє сороковини по загибелі старшого сина, 11-річного Дмитра Касєнова.
— Я коли виросту, закину мотузку і витягну Діму з річки. А поки Боженька забрав його на небо, — дівчинка показує на портрет брата.
Дмитро утопився 7 січня. Провалився у річку Горинь, коли повертався з колядки.
— Ми з Андрієм Чорним тоді катались на санках, — згадує 12-річний Олександр Шафалюк. — Чую: "Де я! Поможіть!". Підбігаю, а на річці Діма тоне.
13-річний Андрій Чорний побіг до найближчих хат. Приніс мотузку.
— Я підповз і кинув, але він був коротким. Андрій приніс другого. Кинули, але Діма не зловив, — каже Шафалюк.
Люди викликали рятувальників. За 10 хв. приїхали працівники райвідділу МНС. Школяр весь цей час борсався в ополонці, кликав на поміч. Один рятувальник пішов по льоду й провалився за 2 м. Доки колеги його витягували, Касєнов потонув. Пожежники повернулися у відділок.
— Неприємна історія, — розповідає 33-річний Костянтин Дзюбій, начальник Ізяславської пожежної частини N 17. — Нам пізно повідомили. Люди виїхали. Прибігли з рятувальним кругом і мотузкою. Один пішов до хлопця, провалився. Хлопці нічого не могли зробити. Ми навіть не маємо повноважень рятувати на воді — це робота міської водолазно-рятувальної станції.
Батьки Дмитра поскаржилися до міської прокуратури.
— Як це так? — плаче Олена Попова. — Дитина втонула на очах у спасатєлів. Діма їх бачив, надіявся. Ще до їх приїзду сина спасав Саша Шафалюк. Стрибав на лід, а той спасатєль стояв дивився. Потім пішов по льоду. Невже не знаєш, що треба повзти? А як провалився, то чого не подав руку дитині?
— Ми провели перевірку, але порушень не виявили. До повноважень пожежників не входить рятування на воді. Перевіряємо дії водолазно-рятівної станції, — говорить міський прокурор 31-річний Олександр Базан.
На міській водолазно-рятувальній станції кажуть, що не врятували, бо мала зарплата.
— В нас на чергуванні одна людина, — розводить руками начальник станції Василь Лукащук, 60 років. — А має бути три. УАЗіка забрали три роки тому. Від нас до того місця — 3 кілометри. Нас повідомили, але нам нічим їхати. От ми нічого й не зробили.
Станцію фінансує міський бюджет. Штатний розпис — сім осіб. Улітку додатково набирають матросів.
Після скарги до Олени Попової приходять родичі рятувальників.
— Просять забрати заяву, — пояснює вона. — Свого, мовляв, не вернеш, а як мого чоловіка виженуть, то хто дітей годуватиме?
Тіло хлопчика витягли наступного дня. Течія його не віднесла.
— Очки були відкриті, ручки піднесені до верху, — плаче матір. — Він бачив їх, надіявся.
Його однокласники перші дні боялися заходити до класу.
— Діма був гарним хлопчиком, — згадує директор Ізяславської школи N 5 Емілія Тукало. — Спокійним. Любив футбол. Улюбленим предметом була історія.
Школярі кажуть, що Дмитра побили і кинули в ополонку. Бо правий бік обличчя був побитий, а наколядованих 50 грн не знайшли.
— Говорять, Діму туди завів старший хлопчик, — розказує Світлана Чорна, класний керівник Касєнова. — Бо Діма колядував на старому місті, а втонув на іншому кінці Ізяслава. Чого там опинився, коли там не живе?
17 лютого батьки звернулися до міліції. Просять розслідувати загибель сина.
3 
1
Коментарі
1