Колишній лісник Дмитро Гуменюк, 69 років, живе із 70-річною дружиною Раїсою у Бохнах Летичівського району Хмельниччини. Орендує ставок у селі, тримає господарство, трьох коней. Дорослі діти мешкають окремо.
— Ночами став сторожую, щоб рибу не покрали, — розказує Дмитро Дем"янович. — Було це десь у ніч на 10 мая. Бачу: їде по греблі машина. Спинилася. Виходить чоловік, підходить до мого "жигуля" і забирає ключі із замка зажиганія. Сідає і їде. Я думав, хтось зі своїх шуткує.
Хвилин за 40 машина повернулася. Гуменюк мав запасного ключа. Виїхав назустріч.
— Тричі блимнув їм, — веде далі чоловік. — Машина розвертається, їде до мене. Із місця пасажира вилазить капітан Камінний з Летичівського райвідділу. З рота перегаром смердить. "Ти якого х... бликаєш", — каже й б"є мене в обличчя. "За що?" — питаю. А він коліном мене в живіт. Потім вибігає лейтенант Федчишин. Кинули на землю й давай ногами стусати. "Попробуй кому пікнути. Прийдемо і втопимо", — сказали й поїхали.
Тієї ночі Дмитро Гуменюк із дружиною поїхали до райвідділу міліції.
— Приїхали під ранок, — згадує Раїса Лаврентіївна. — Діжурний викликає Камінного. За 10 хвилин той був на місці, ще навіть не протверезів, заточувався. "За що старого чоловіка побив?" — питаю. Він щось там буркнув.
Із міліції Гуменюки поїхали до райлікарні.
— Чоловік казав, що його побили міліціонери, — розповідає лікар-нарколог Руслан Бурик, який був на чергуванні. — Скаржився на головокружіння. П"яний він не був.
По обіді до Гуменюків приїхали виконувач обов"язків начальника райвідділу міліції Андрій Гулько із заступником Валентином Бачинським.
Я тюрми не боюся, вже тричі там був
— Гулько казав, що треба зам"яти дєло, — згадує сусід Гуменюків 42-річний Анатолій Памірчий, який був під час розмови. — "Це ж ЧП, — говорить. — Давайте ми це якось вирішимо". Його замісник Бачинський казав, щоб дали йому доробити рік до пенсії.
— Ми й справді 10 травня виїжджали розбиратися, — каже заступник начальника райвідділу Валентин Бачинський. — Гуменюк написав скаргу, що його побив наш підлеглий. Працівник міліції це заперечував. Ми зібрали покази й направили до прокуратури.
Дмитро Гуменюк пробув у лікарні 14 днів.
— Лікар казав ще підлікуватися, але я більше не міг лежати, — пояснює Дмитро Дем"янович. — Сіно косити треба, картоплю садити. Хто це робитиме? Вивели мене з ладу на два тижні. Крім 670 гривень за ліки, заплатив ще людям за роботу почті три тисячі.
У районній прокуратурі провели перевірку за заявою Гуменюка. Підстав для порушення кримінальної справи немає. Міліціонери запевняють, що чоловік їх оббрехав.
Лейтенант Федчишин розповідає, що в ніч на 10 травня був удома. Дружина підтверджує.
— Ви ознайомилися з матеріалами перевірки, — додає Віктор Камінний. Чоловік нервує, руки тремтять. — У той час, коли, за свідченням Гуменюка, я бив, я допомагав варити паркан своєму знайомому в іншому місці. Потім ми вечеряли. У мене є свідки. Якщо чоловік настоюватиме на своєму, то я подам на нього в суд.
— Він ще на суд буде мене подавати, — обурюється Дмитро Гуменюк. — Я таку войну устрою, що мало не покажеться.
Колишній лісник запевняє, що за своє життя вже карав міліціонерів.
— Кілька років тому приїхали до мене хлопчики в пагонах. Хотіли мотор до "волги" забрати. Так одному в морду зацідив, другого через себе кинув. Третій вліпив мене трубкою по голові, — показує шрам на голові. — Відключив на пару секунд. Я очнувся, забіг до хати, схватив ружьо і патрони. Вони в машину, а я по ній. Лобове стікло, крило, фара — зрешетив ту "ауді". Їхнє щастя, що хапнув дробові патрони, а не картеч. Був суд, і я його виграв. Я тюрми не боюся, вже тричі там був. Але правди доб"юся.
1 
1
Коментарі
1