У селі Бригадирівка Козельщинського району Полтавської області 4 липня обікрали 72-річну Валентину Гайдай. Односелець Андрій Штереверя, 23 роки, виніс з її хати майна на 350 грн. Разом з ним були 15-річні брат Едуард і племінник Анатолій Смірнов.
За два дні у село приїхали міліціонери. Усіх трьох повезли до райвідділу. Штереверю затримали, а підлітків за 5 год. відпустили. Наступного ранку Смірнов повісився.
— Той Штереверя — страшна людина, — каже 60-річна Тамара Зігаленко, голова Оленівської сільської ради, до якої входить Бригадирівка. — І брат його Сашко такий самий ворюга. Де б не йшов, щось украде. У приїжджої жінки 10 тисяч гривень вкрали, комбайна в селі розікрали, недавно бика поцупили. Тільки все їм з рук сходить.
Того вечора, згадує сільський голова, усі троє поверталися додому разом.
— Штереверя був п"яний, — продовжує Тамара Олександрівна. — Пішов требувати в тої бабусі 150 гривень, які наче був винен її онук Максим. Бабуся почала кричати, що нічого не дасть. Тоді він гукнув до хати малих. Ті підійшли, нічого не відаючи, в хату не заходили. Андрій вирвав якісь диски, переноску смикав. Перед тим наче колонки якісь забрав.
Мати Анатолія Світлана Смірнова працює в сільській раді головним бухгалтером. Сама виховує ще старшого сина Олексія, інваліда по слуху, доглядає 83-річну матір без ніг. Її чоловік теж покінчив життя самогубством.
— Я була на допиті, — плаче Світлана Миколаївна. — Син усе розповідав. Казав, що зайшов до будинку тільки того, що боявся Штереверю. Той Андрій ще раніше мав справи з міліцією, судимий умовно. Син стояв, нічого не робив.
Згадує, що у міліції тримали з 16.00 до 21.00:
Мав іти як свідок. Та міліціонер прямо сказав, що світить до восьми років
— Допитував заступник начальника райвідділу Віктор Стельник. Був дуже грубий, говорив на повишених тонах. Схоплювався і кричав Толіку: "Страшно? Так і оцій бабушці було страшно. Толік мав іти по справі як свідок. Та міліціонер прямо сказав, що йому світить від чотирьох до восьми років. Потім Толю забрали в іншу кімнату. Фотографували, відкатували пальці, як бандиту. Як повернувся, був розстроєний. Я теж у шоці. Сказали прийти наступного дня на дев"яту ранку.
Дорогою додому Анатолій мовчав.
— Я теж старалася його не травмірувати, — каже Світлана Миколаївна. — Дома випила таблєтку від голови і лягла. Толік десь вийшов. Він часто ввечері відлучався, бо вже ж парубок, дівчинку мав у селі. Прокинулася під ранок. Зайшла до кімнати, а Толіка ліжко не розстелене. Вийшла у садок, а він там.
Анатолій повісився на яблуні. Поряд лишив записку: "Ізвініте меня все. Я не могу так жить". Згори дописав "Мама, прости меня очень", "Ты ни в чем не виновата", "Передайте Тане, что я ее очень люблю", "Ничего не было б, если б не заявы. Вся вина на них".
— Залякали дитину, — схлипує матір. — Просила допитувати його в сільраді, міліціонери так робили не раз. Та вони казали, що це була вказівка начальника — привезти у райвідділ.
Смірнова звинувачує міліціонерів у доведенні сина до самогубства:
— Найняла адвоката, будемо розбиратися. Може, через це спасемо якусь іншу дитину.
Андрій Штереверя чекає вироку у слідчому ізоляторі. Його звинувачують у грабежі. Міліціонери запевняють, що Анатолія не залякували.
— Ніхто його не звинувачував, — розповідає Поліна Ларіна з обласної міліції. — Він давав пояснення. Просто процедура складна психологічно, особливо для вразливих підлітків. Для дитини було важко усвідомити, що вона причетна до злочину і треба мати справу з міліцією. Наші працівники кажуть: він був відкритим, нічого не приховував. Мама може думати, що він не причетний до крадіжки, та правоохоронці іншої думки.
Цього літа Анатолій закінчив дев"ятий клас, планував вступати у медичний коледж.
— Він красивий був, високий, синьоокий, — говорить мати. — І город полов, і по господарству порався. Бувало, поїду отчоти здавати, а він все попорає, наготовить. Хотів навчитися козу доїти. Сам хату побілив, підфарбував.
3 
1
Коментарі
7