У ніч проти 13 серпня на трасі Київ–Одеса неподалік села Мазурово Кривоозерського району Миколаївської області мікроавтобус "Опель Віваро" в'їхав у вантажівку, що стояла на дорозі. У салоні буса перебували дев'ятеро людей. Загинули всі.
На відпочинок до Одеси їхали дві родини із селища Ратне на Волині. Сім'я Мілінчуків: 46-річний Віктор із дружиною 42-річною Мирославою і синами 17‑річним Андрієм та 8-річним Ярославом. І родина Подкосів — водій 46-річний Ігор, дружина 42-річна Наталія, доньки 16-річна Олександра і 21-річна Ірина. Остання запросила з собою подругу 21-річну Марину Горбанюк із селища Томашпіль на Вінниччині.
— Бачилися з ними за два дні до поїздки. Поганого передчуття не було. Раділи, що нарешті вибралися на відпочинок. Спершу збиралися їхати в Туреччину. Але передумали, — розповідає 42-річна Ірина Свередюк із Ратного.
Дев'ятеро людей загинули дорогою на відпочинок
— Віктор півтора року тому мав інсульт, — продовжує Ірина Свередюк. — Лікарі заборонили йому переліт, хоча здоров'я йшло на поправку. Вирішили не ризикувати й податися в Одесу. Щороку там бували. Сім'ї дружили роками. Наташка, Мирослава і я вчилися в одному класі. Потім стали кумами.
Вантажівка ДАФ стояла на трасі Київ–Одеса від ранку 12 серпня. У неї заклинили передні колеса, бо вдарилася в іншу вантажівку. Поліцейські оформили ДТП. Але 40-тонну машину не прибрали з дороги.
Зайняла крайню праву смугу, не була огороджена. Перед нею не виставили розпізнавальних і попереджувальних знаків, кажуть очевидці. Кермував вантажівкою 45-річний житель Чернігова. Він був у салоні, сторожив товар, що перевозив. Із ним чергували поліцейські. Незадовго до зіткнення з мікроавтобусом їм повідомили про інше ДТП, тому вони поїхали.
— Я проїжджав ту ділянку десь о 22:30 у п'ятницю, — каже Роман, водій "Акури". — Сам ледь не вдарився. Бо фура стояла на трасі. Розпізнавальних знаків, ліхтарів, людей чи навіть гілок на дорозі не було. Побачив її за кілька десятків метрів. Мене врятували потужні гальма і те, що їхав не більш як 100 кілометрів на годину.
Загиблих поховали у Ратному 15 серпня. Прощатися з ними до районного Будинку культури прийшло все селище.
— Наталочка Подкос працювала в податковій. Ігор займався підприємництвом. Сашка закінчила 10 клас, мріяла про випускний. А Іринка навчалася у Львівській комерційній академії, на магістратуру вступила, — продовжує Ірина Свередюк. — Мирославка із Вітьою були підприємцями. Вона мала магазин тканин, Вітя з батьками тримали мережу продуктових крамниць. Їхній Ярославчик другий клас закінчив. А Андрійко — 11-й, поступив у Київ, навіть гроші за навчання внесли.
— Віктор із Мирославою 10 років хату будували. На Паску новосілля справили, гостей скликали. І пожили всього чотири місяці, — говорить Тетяна Миколаївна, тітка Мирослави. — І Подкоси гарну хату построїли. Тільки жити.
Тіло Марини Горбанюк привезли до Томашполя у неділю, 14 серпня. Поховали наступного дня.
— Вона одна була в мами. Розумниця, красуня, добре у школі вчилася, — розповідає Лариса Нароган із Томашпільської районної ради. — Дуже важкий і страшний похорон. Її мама колись начальником пошти працювала, все життя дбала тільки для Маринки.
Вантажівку мав прибрати з дороги її власник, але не зробив цього. Попереджувальні знаки навколо виставили, кажуть поліцейські.
— Відкрито кримінальне провадження. Слідство встановлює, чи є в аварії вина водія вантажівки. Після допиту його відпустили, вантажівку з дороги прибрали, — говорить начальник Кривоозерського відділення поліції Валерій Варикаша.
2 
1
Коментарі
1