— Мы не могли спуститься с верхних этажей, поскольку третий был в пламени и едком черном дыму. Вернулись в аудиторию, там открывалось только одно окно. Дышать было нечем. Мы кричали, но нас никто не слышал. Когда почувствовала, что теряю сознание — нам подали пожарную лестницу, — студентка 16-річна Алла розповідає про пожежу в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу на вул. Троїцькій, 25.
Будівля зайнялася близько десятої ранку 4 грудня. Вогонь охопив три верхні поверхи — близько 4 тис. кв. м. У приміщенні було близько 400 людей. Діти стрибали на асфальт і припарковані автомобілі. Так загинула 16-річна Ксенія Бабенко з Новомиколаївки Кілійського району. Інша студентка стрибнула на рятувальника 43-річного Сергія Шатохіна. Він помер у лікарні ввечері 7 грудня. Травмувалися 32 людини. Ще 14 вважають зниклими безвісти.
Тіла з-під завалів згарища рятувальники почали діставати надвечір 5 грудня. Першою знайшли 43-річну Анну Бортюк. Викладала вищу математику й інформатику. У день трагедії Анна Леонідівна виводила студентів із палаючої будівлі. Коли вкотре повернулася — більше не вийшла. Її упізнав чоловік, який працює рятувальником. Поїхав до коледжу, щойно дізнався, що горить будівля, де працює дружина. Був там, доки її знайшли. Анну Бортюк поховали 7 грудня. Залишилися син і донька.
Секретаря коледжу 56-річну Марію Коваль знайшли 6 грудня. Вона з Овідіопольського району. Спілкувалася з родичами о сьомій ранку в день трагедії. О 14:00 її телефон був вимкнений.
Ще один із упізнаних — 16-річний Кирило Трофимчук. О 10:05 він зайшов на заняття. За 14 хв. подзвонив матері і сказав, що вони задихаються.
— Сначала он пробовал лежать на полу, но это не помогло. Дети стали говорить, что нужно куда-то идти. Он запаниковал, расплакался, — розповідає мати Олена Трофимчук, 43 роки. — Я в трубці чула, як інші діти задихалися і кричали в телефони: "Мамочка, я люблю тебе!"
Торік Олена з чоловіком поховали старшого сина Іллю. Помер від саркоми Юінга у 16 років.
На час друку номеру під завалами знайшли 10 людей. Встановили особи трьох із них.
Першу жертву трагедії 16-річну Ксеню Бабенко поховали в Новомиколаївці Кілійського району 6 грудня. Прощалися у школі, яку дівчина закінчила торік. Там учителем працює її мати. Останню дорогу встелили квітами.
За життя рятувальника Сергія Шатохіна лікарі боролися три дні. Був у комі.
Мав звання прапорщика, останні п'ять років працював командиром відділення чергової зміни. Залишилася дружина Людмила і троє дітей. Старшому синові 18 років, молодший і донька — школярі. Поховали Сергія Шатохіна 10 грудня у селі Градениці Біляївського району Одещини.
Під час ліквідації пожежі в коледжі травмувалися ще шестеро рятувальників. На чотирьох із них обрушилися сходи.
— Зайшли в палаючу будівлю на зміну тим, у кого закінчився кисень в апараті. Піднялися на третій поверх, і земля пішла з-під ніг, — згадує рятувальник 35-річний Володимир Крижанівський. — Такої страшної пожежі за 15 років служби не бачив.
Начальник 7-ї пожежної частини Дмитро Нестеренко згадує, що полум'я охопило всю споруду.
— Обидва евакуаційні виходи були недоступні — один у полум'ї, другий — той, де нас привалило. Більше виходів не було, крім як через вікно. Фізично не встигали всім допомогти, — розповідає Нестеренко. — На моїй пам'яті такого не було. Це не ніч і не занедбаний дім на околиці. Як пожежа могла за хвилини охопити всю будівлю? Як ніхто не відчув диму, аж поки ситуація не стала критичною? Питань багато.
Каже, якби спрацювала пожежна сигналізація, у кабінетах були робочі вогнегасники, а учні й викладачі знали правила пожежної евакуації, такої кількості жертв могли уникнути.
Студенти проходили інструктаж, але тільки в навчальному корпусі на вул. Героїв Крут. А на Троїцькій, 25 — лише розписувалися в журналі, згадує Олена Серпіонова, закінчила коледж 2009-го.
— Огнетушителей не видели совсем. Были только стенды на первом этаже, на которых висели инструкции, топор и красное ведро, — додає Олена. — Запасні виходи були зачинені. Освітлення завжди погане. Щоб пройти між кабінетами — треба подолати лабіринт зі сходів і коридорів, добре орієнтуватися в будівлі. 2005‑го в одному класі була пожежа, її швидко загасили. Пари того дня скасували.
Займання сталося в кабінеті №9 на третьому поверсі. У розетку був увімкнений подовжувач. Ймовірно, перевантажив мережу. Будівлі понад 100 років, перекриття дерев'яні. Полум'я швидко дісталося даху.
— Працювало багато техніки, зокрема, комп'ютер і принтер, — говорить начальник обласної поліції Олег Бех, 43 роки.
Студенти кажуть, що в кабінетах вмикали обігрівачі. Директорка Любов Кочерга заперечує це. За її словами, опалення в коледжі ввімкнули два тижні тому. Потреби в електрообігрівачах не було.
— 2005 року замінили електромережу, стіни обклали вагонкою, — каже Любов Кочерга.
7 грудня поліція повідомила, що має двох підозрюваних у справі. Хто вони — не називають, посилаючись на таємницю слідства. Допитали близько 200 людей. Призначили понад два десятки судових експертиз. Безперервно триває огляд місця події.
1069 студентів навчаються в Одеському коледжі економіки, права й готельно-ресторанного бізнесу. Заняття відновили 9 грудня. Пари проводять в аудиторіях корпусу на вул. Героїв Крут, 19, та в Одеському фінансово-економічному коледжі Київського національного торговельно-економічного університету.
Рятувальникам бракувало обладнання та екіпіровки
Під час пожежі в Одеському коледжі в рятувальників не було батутів, якими могли ловити людей, які стрибали з вікон. Не вистачало драбин, спецвзуття.
"На мільйонне місто немає пожежних драбин необхідної висоти. Немає надувних басейнів, спеціального полотна для евакуації. Старезні автомобілі. Погана екіпіровка рятувальників. Одесити підрахували, що потрібно 12–14 мільйонів гривень на забезпечення міста елементарним рятувальним обладнанням. Це — мізер для Одеси, яка розпоряджається мільярдними бюджетами!" — написала у "Фейсбуку" громадська активістка, одеситка, письменниця Зоя Казанжи.
Інструкції не передбачають батутів під час порятунку людей. Вони малоефективні. Їх є п'ять на всю Україну. Використовують для навчань, сказали у Головному відомстві з надзвичайних ситуацій.
4 
1
Коментарі