Другий місяць голова Нещерівської сільської ради Обухівського району 53-річна Лідія Пальчевська не може виконувати свої обов'язки. 1 червня сільські депутати опечатали її кабінет, а з 17 липня — змінили замки в сільраді й не пускають у приміщення.
— Село наше колотиться, — будівельник Олексій викидає недопалок "Прилук" біля сільмагу Нещерова. — Поділилося на два табори. Одні — за головиху, другі — проти.
Нещерів — за 25 км від Києва й за 7 км від села Нові Безрадичі, де звів дачу екс-президент Віктор Ющенко. Дорога зі столиці Дніпропетровським шосе займає близько 30 хв. Село має 184 га в сосновому лісі, тут 561 житель. Школи й дитсадка немає. Єдине визначне місце — Спасо-Преображенський монастир.
Продуктовий магазин — у центрі села навпроти сільради, в одноповерховому заґратованому приміщенні з білої цегли. Тут продають хліб, оселедці, пиво і солодку воду. Поряд із холодильником морозива надають послуги манікюру й педикюру. Позаду магазину — поштове відділення, де працює одна поштарка.
— Усе колотиться через землю, — продовжує Олексій. — У нас сотка до 3 тисяч доларів коштує. Я лічно — за голову. Бо вона не краде і нікому не дає красти. Добилася, що в нас у сільраді фельдшерка стала робить, клуб відкрили. На празники тепер гулянки, привозять палатки, шашлики продають, концерти роблять. Раньше такого не було.
Лідія Пальчевська головує в Нещерові з 2006-го. До того 24 роки пропрацювала вчителькою математики в середній школі міста Українка. Живе сама, єдиний син Олександр утопився 1998 року.
— Конфлікт із депутатами в мене почався 2005-го, — Лідія Григорівна виходить із-за керма синьої "таврії" з побитими дверима. На панелі поправляє хрест із написом "Спаси и сохрани". — Попередня сільрада виділила Василю Конончуку 5 соток у центрі села для зведення аптеки. А тут дивимося — він генделика на тому місці ставить. Далі бачимо — оголошення в газеті. Конончук продає за тою адресою вже 25 соток, має державний акт. Виявилося, попередній голова дав йому не 5, а 25 соток. Я звернулася до суду, акт Конощука скасували, землю повернули сільраді. Потім він знову просив виділити ту ділянку. Відмовили, бо з 2008 року сільрада не може давати землю під комерційну діяльність.
За Нещеровом є ділянка площею 7 га, яку 20 років тому селяни розбили на городи і садять картоплю.
— То земля за селом, тобто нею розпоряджається не сільрада, а район. Я хотіла ввести її в межі села, розробити генплан і роздати ділянки молоді, — продовжує. — У нашому селі 67 дошкільнят, 60 школярів. Треба молоді допомагати, щоб не виїжджали. Мені не дали. Потім приходять люди, чиї там городи: "Ліда Григорівна, у нас на городах кілочки стоять". Виявляється, районна влада поділила ту землю і всю роздала невідомим людям. Навіть не тим, хто 20 років нею користувався. Я почала протестувати. Так стала ворогом і для районної влади. Не дають працювати, постійно насилають перевірки. Ті нічого не находять, але роботу блокують.
У Нещерові — 12 сільських депутатів. 25 травня дев'ятеро з них оголосили недовіру сільській голові й не пускають її на роботу. Забрали печатку, останню сесію 10 липня провели самі. Згідно з українськими законами, депутати не мають права відстороняти сільського голову — обрану особу. Справу про це розглядає Обухівський райсуд. Решта троє депутатів підтримують Лідію Пальчевську.
Удень 21 липня нещерівці влаштовують загальні збори біля сільради. Підписуються в колективному листі до голови Верховної Ради. Хочуть провести референдум.
На зборах немає жодного із дев'яти депутатів, що оголосили недовіру. Сільська рада — закрита. Депутати повісили оголошення, що приміщення у вихідний день закрите для будь-яких зібрань. На ньому люди написали: "Козли".
— Люди вже локті кусають, що обрали їх, — говорить пенсіонерка в яскравій зеленій хустині. — Вони обіщали всім по ділянці дать, цим і підкупили.
— Цим дев'ятьом депутатам треба "ручна" голова, — каже 33-річний Петро Панченко, депутат Нещерівської сільради. — Щоб підтримувала їхній дерибан. А Лідія Григорівна не з таких. Тут нема жодної людини, яка була би проти неї.
— Люди добрі, ну дайте мені слово сказать, — у центр натовпу виходить 70-річний Дмитро Вольський. У чоловіка попечене обличчя і руки. — Якби Лідія Григорівна украла хоч гривню, то вона вже в тюрмі сиділа б. Усі ми знаємо, що тут колотить Конончук. Бо ми не дали йому спаювать наших дітей. Він так злився, кричав: "Поставлю село на коліна". І робить це.
Натовп підтримує чоловіка оплесками.
— Ну як це так, я йду в сільраду, а мене випихають троє депутатів-мордоворотів, — продовжує Дмитро Семенович. — Вони ховаються від людей! Кажуть: тільки торкнешся — двері будеш ремонтірувать.
За годину підписуються всі присутні — 120 людей. Розходяться.
— Вони спеціально хочуть, щоб ми не збиралися, кажуть, що все відмінили. Люди добрі, будемо збиратися тут по першому зову, — каже Дмитро Вольський. — Ми доб'ємося.
Будинок депутата називають "дворцом"
Василь Конончук живе в новому двоповерховому котеджі на початку Нещерова. Місцеві називають будинок "дворцом".
— Сільська рада працює, там є виконуючий обов'язки голови — В'ячеслав Порфирович Бондаренко, — каже телефоном Василь Конончук. — А доки триває суд, я не буду нічого говорити.
— Спочатку я підтримував Лідію Григорівну, — каже 56-річний В'ячеслав Бондаренко. — Бо я її добре знаю, її мама вчила мене російської мови і літератури. Але потім побачив її непрофесійність. Ми просили в райдержадміністрації виділити 1,5 мільйона гривень на зведення клубу. У лютому 2008 року нам виділили 560 тисяч. Лідія Григорівна взялася шукати будівельників. Шукала-шукала до кінця року, але так жодну гривню і не використала. Гроші повернулися в район. Наступного року нам сказали: "Не вмієте освоювать гроші — більш не отримаєте". І виділили тисячу гривень. Потім був другий випадок. Свого часу ми роздали селянам 60 гектарів під городи. Лідія Григорівна просила залишити 2 гектари на розвиток села, хотіла знайти спонсора. Потім нишком віддала їх по 20 соток 10 особам, які працюють в однієї людини.
3 
1
Коментарі
1