"Мені спочатку просто погрожували, — розповів "ГПУ" Мечислав Гумулинський, 50 років. — Допитувалися, за які гроші я збудував свою яхту і кого маю на ній катати. Потім почали бити, казали, що вб"ють. Згодом повністю розгромили і пограбували квартиру, майже знищили яхту, ледь не зґвалтували дружину. Але я не зламався..."
Мечислав Гумулинський приїхав в Україну на початку 1990-х років. Каже, тому що дуже подобалася наша країна. У Польщі залишилася перша дружина Христина та двоє дорослих дітей — син Рафал та донька Дагмара.
Маючи достатню кількість грошей, поляк організував у Кременчуці власний бізнес. 1996 року він створив вже три фірми: "Маркетинг", "Автомаректинг" та "Гепард". Вони обладнували системами охорони, зв"язку та протипожежної безпеки. Підприємства були досить успішними, тому власник отримував чималі прибутки.
Одночасно поляк будував комфортабельну яхту "Робінзон". Майже 8 років витратив бізнесмен на свою мрію. Сконструював 12-метрове судно, на якому міг разом із п"ятьма друзями плавати у відкритому морі близько трьох місяців. Саме через "Робінзона", як вважає поляк, і почалися заздрощі та погрози. Коштувала яхта близько $450 тисяч.
— Спочатку зовсім по-лобуряцьки на мене наїхали місцеві кримінальні авторитети, — розказує Мечислав Гумулинський. — Було це восени 2002 року. Запитали, кого я буду на яхті катати. Згодом почали телефонувати додому. Погрожували, натякали, що треба ділитися. Казали, що я вже труп і мене незабаром поховають. Але я чесно вів свій бізнес і все платив позакону.
19 березня 2003 року до квартири бізнесмена ввірвалися двоє осіб. Представилися міліціонерами — капітаном і лейтенантом. Вони без пояснень почали бити дружину Мечислава — українку Наталію Бородіну. Згодом перевернули все, що було в квартирі, забрали документи Гумулинського.
Лише майна вивезли вісім вантажівок
— Це точно були міліціонери, — розповіла "ГПУ" Наталія Бородіна, дружина Мечислава. — Вони навіть представилися перед тим, як почали все руйнувати.
— 16 травня напали вже на мене, — сказав Гумулинський. — Відлупцювали так, що вісім діб лежав у реанімації без свідомості. Навіть не знаю, як лишився живим.
Коли Мечислав лежав у лікарні, його будинок знову пограбували. Лише майна, розповідає поляк, вивезли вісім вантажівок на загальну суму близько $400 тисяч.
— Вивезли геть усе, навіть вікна і двері вибили, — каже поляк.
Від шикарної яхти залишився обдертий корпус. Гумулинський залишився без майна, грошей і навіть одягу. Діяльність фірм, які він раніше створив, призупинив Господарський суд України.
Пан Мечислав звертався по допомогу усюди: від місцевого райвідділу міліції до президента України. За фактами нападу порушили три кримінальні справи, але винуватого знайшли лише одного. Бізнесмен же звинувачує близько шістдесяти осіб, які, на його думку, пов"язані в одну групу. Суди вже кілька разів визнавали, що життю Гумулинського загрожує небезпека, проте охорони він так і не отримав.
— Десятки людей бачили ці свавілля, які прикривали міліціонери, але цього недостатньо, — зазначає поляк. — Розслідування не проводиться. Руїни, що залишилися від яхти, вже три роки чекають слідчих.
— Я особисто зверталася до тодішнього начальника міського відділу міліції Кременчука, розповіла "ГПУ" Ольга Оленич, 50 років, головний редактор районної газети "Кремінь". — Через кілька днів після побиття запитала, чому досі ніхто не порушив кримінальної справи за фактом нападу. Начальник у присутності редакційного фотографа відповів так: "Він же мудак, яка може бути кримінальна справа?".
У міліції Кременчука "ГПУ" розповіли про дві кримінальні справи, порушені за позовами Гумулинського.
— Одна — через побиття, друга — через розкрадання майна, зокрема з яхти, — розповів "ГПУ" Сергій Лисенко, 42 роки, начальник слідчого відділення Крюківського райвідділу міліції. Першу справу ми розслідували, передали до суду, який призначив покарання винуватцям. Іншу справу закрито через відсутність складу злочину. Її передали до архіву Полтави. Ту яхту перепродавали кілька разів. Кожен власник потроху її розбирав і збував. От і все.
Нині поляк покинув Кременчук. Живе переважно в Києві, постійно переховується. Повертатися додому боїться. Каже, що на нього там чекає смерть. Харчується за рахунок благодійних організацій, одяг купує в секонд-хенді.
— Мені пропонували виїхати до Польщі, — розповідає Мечислав. — Але ніхто не гарантує, що мою дружину знову не будуть тероризувати та намагатися зґвалтувати. Я не можу її покинути без нагляду.
2 
1
Коментарі