Уночі 10 жовтня на Жданівському цукрозаводі у Хмільницькому районі Вінниччини лопнув накопичувальний бункер. Чотирьох робітників засипало 10 т буряків. Один загинув, троє в лікарні.
— Ми ремонтували бурякорізку, підшипник зламався, — згадує зварювальник і слюсар 49-річний Сергій Поліщук. Із черепно-мозковою травмою, переломом ключиці та стегна він лежить у травматології райлікарні. — Якраз вирізали ту частину, як посипалися буряки. Мене відкинуло, знепритомнів.
— У сікунди все сталося, — додає 48-річний Олексій Мельник. Має забої плечей і ніг. — Нічого не було чути перед цим, бо там і так усе гуде.
У Сергія Поліщука дзвонить телефон.
— Дружина переживає, — пояснює. — Приїжджала вчора. Ми в Славуті живемо, це в Хмельницькій області. Казала, перед тим цілу ніч не спала, щось чувствовала. А на ранок я подзвонив, що в лікарні. Мені теж два дні не по собі було. Якісь напади страху ні з того ні з сього.
— А я нічо не чуствував, — каже Олексій Мельник. — Жінка теж учора була, скочила на мінутку. Бо в нас хазяйство, не покинеш. Дочки у школі, не приглянуть. Одній 9 років, а другій 15. Я із селища Іванопіль Чуднівського району Житомирської області.
Сергій Поліщук кладе телефон.
— Сину навіть не сообщив, — зітхає. — Він учиться у львівській воєнній академії, йому 19 год. У них там строго, то не хочу зривати з учоби. Отак і живемо. Син у Львові, дружина у Славуті, а я в гуртожитку біля заводу. У вівторок я мав додому їхати, два тижні не був. А тут таке. Вітя Білоус, який загинув, із мого села. Гарна людина, друг. Нас тут семеро земляків. У нас як сахзавод закрили, сюди і переїхали.
Третій потерпілий — 24-річний Андрій Тулінов із села Куманівці Хмільницького району. Він із переломом черепа лежить у реанімаційному відділенні.
— Поступив у свідомості, казав, нічого не болить, — розповідає лікар-анестезіолог Ігор Мудь, 35 років. — Зранку стало гірше, підтвердився перелом черепа.
Працівникам цукрозаводу заборонили розповідати про випадок.
— Та цей накопітєль треба було міняти ще год 10 назад. Усталость мєтала, не витримав, — говорить чоловік років 40. — Його лише латали, штопали. А нада капремонт. Білоуса вбило куском металу, а не задихнувся. Та шо об'ясняти. Ніхто грошей вкладати не хоче, а тільки прибиль получати.
Головний інженер цукрозаводу 47-річний Віктор Вернигора запевняє, що підприємство модернізують щороку:
— Із зими до осені ремонтуємо, усі механізми і деталі передивляємося. Бо як запустимо, то робить безостановочно. Зараз у нас працює комісія, але всі увєрєні, що це нещасний випадок.
Завод оплатив лікування трьох потерпілих і похорони 47-річного Віктора Білоуса. У нього залишилися дружина, троє дітей і двоє онуків.
Коментарі