— Плачу вдень і вночі, бо дітей немає поруч. Не можу навіть подзвонити їм, почути голос. Лише надіюся, що рідний батько не зробить їм шкоди, — говорить 40-річна Олена Абдульджавад із Канева Черкаської області.

Разом із чоловіком-однолітком Тахою й чотирма дітьми жила в Кувейті. 28 липня чоловік побив її і вигнав на вулицю. Жінка залишилася без грошей і документів. Звернулася до поліції. Чоловік купив їй квиток до України, проте дітей забрати не дозволив. 17-річний Миро­слав залишився в Кувейті, 10-річну Уляну, 5-річного Сафеда і Раяна, 2 роки, батько відвіз у Йорданію, де ними опікується служниця.

Олена і Таха познайомилися під час навчання в Харківському медуніверситеті. Двоє їхніх дітей народилися в Україні. Після випуску виїхали на батьківщину чоловіка.

— Там мали стоматологічну клініку, в якій обоє працювали. Заробляли гарні гроші. Але доступу до них не мала, всім розпоряджався чоловік. Поступово обмежив моє спілкування з подругами. Нікуди разом не виходили, життя стало нестерпним, — продовжує. — 2012-го попросила розлучення. У цей час Таху наче підмінили. Обіцяв, що все зміниться. Я повірила.

У подружжя народилися ще двоє синів. Олена займалася вихованням дітей і домашнім господарством. Таха працював у клініці.

— Згодом знову почав мене у всьому обмежувати: туди не ходи, з тим не спілкуйся, — розповідає Олена Абдульджавад. — Періодично бив. Відібрав гроші, машину, звільнив служницю, яка допомагала. На зло йому скинула хустку й ходила з непокритою головою. А на Новий рік старший син випив із друзями. У Кувейті алкоголь заборонений. Чоловіка це роздратувало. Повіз Мирослава в поліцію. Там побив, поголив голову і привіз додому. Розуміла, що злетів із котушок, треба шукати компроміс. Сказала, що я одягну хустку. Заради дітей укладемо договір, за яким житимемо. Одним із пунктів було, що зможу звозити їх в Україну.

Улітку 2019 року Олена з двома синами хотіла провідати батьків у Каневі.

— Таха озвірів, закатав скандал. Кричав: давай розводитися. Намагалася його заспокоїти, — каже. — Він ударив мене ногою в живіт, аж у стінку влипла. Потім — у підборіддя кулаком. Усе відбувалося на очах у доньки. Знущання тривали до ранку. Я вирвалася і побігла до дверей. Догнав мене, схопив за голову — і в унітаз. Після всього виставив за двері. Перед тим наказав змити кров і перевдягнутися.

Першим ділом пішла в поліцію, — додає Олена Абдульджавад. — Спочатку обіцяли прийняти заяву. А після дзвінка Тахиного компаньйона сказали, що то я на чоловіка накинулася. Як доказ — мої зламані нігті. Тоді попросила Таху купити мені квиток додому. Провів мене в аеропорт старший син, і більше дітей не бачила. Лише раз до мене дзвонив Мирослав. Сказав, що втік від батька. Я ледве вмовила його повернутися.

Олена Абдульджавад живе у батьків у Каневі. Намагається повернути дітей.

Мусульманські країни живуть за своїми законами. Там чоловік має право визначати місце проживання дітей. На них також розповсюджується те громадянство, яке має батько, говорить адвокат Сергій Старенький, 45 років.

— У даній ситуації чоловік нічого не порушив. За законами Кувейту, долю дітей і дружин вирішують чоловіки. Навіть якщо український суд визначить місцеперебування дітей із матір'ю — таке рішення не буде обов'язковим до виконання, оскільки ми не маємо двосторонніх угод із цими країнами, — каже Старенький. — Тут потрібне бажання батька. Що стосується дітей, які мають українське громадянство — то старший хлопець може вільно проживати із матір'ю. Із 14 років дитина має право обирати, з ким і де їй жити. Щодо молодших — жінка може на щось розраховувати лише по досягненню ними 14 років.

×