— Того дня Яремчуки як завжди сиділи в кафе і пили, — пригадує 50-річна Марія із села Зелена Надвірнянського району Івано-Франківської області. — Потім вдома продовжили. Дмитро Анничку за щось приревнував і почав тлумити. Вона впала і вдарилася головою об підлогу. Чоловік залишив її лежати і пішов спати — не думав, що забив. Уночі заплакала дитина. Дмитро встав і пішов будити жінку, щоб та заспокоїла. А вона вже була холодна. Чоловік протверезів і почав кричати. Викликав міліцію і в усьому зізнався. У нас село велике — 4,5 тисячі мешканців. Але такого не було ніколи.
Дмитрові Яремчуку — 36 років, дружина була молодша на шість років. Вони мали восьмеро дітей: наймолодшій Марії — 11 місяців, найстаршому Михайлові — 14 років. Хата Яремчуків стоїть у центрі села. З добротного дерева, тільки почорніла від недбалості господарів. Шибки потріскалися, подекуди їх бракує. Сусіди кажуть, що за хатою колись стояла стайня. Господар порубав її на дрова.
— Їм не треба було ніякої худоби, тільки горілка в голові була, — розповідає секретар сільської ради Ганна Остащук, 53 роки. — Дмитро постійно сидів у кабаку "Стасік". Там випивав, ще й жінку за собою тягнув. Вони ніде не робили, часто билися. Жили на державну допомогу на дітей. Раніше Дмитро працював у лісопункті, але господарство років десять тому розпалося. Відтоді постійно пили. У них навіть донька глухоніма народилася. Напевно, від того, що над вагітною жінкою знущався.
Дмитро учив дітей красти
Селяни часто бачили Анну з синцями. Але вона не скаржилася, заяв до міліції на чоловіка не подавала.
У селі кажуть, що всі брати Яремчука випивають. Аннині родичі також любили хильнути. Мама убитої померла вісім років тому. Як запевняють люди, "від горілки". Батько Анни відсидів у в"язниці за крадіжку. Зараз живе в Одеській області і вже 15 років не з"являється в селі. На похорони доньки не приїхав.
— Дивні в їхній родині були стосунки. На похорон невістки Дмитрова мама прийшла у світленькій жовтій хустці. Сусіди всі перешіптувалися, — обурюється 40-річна сусідка Яремчуків Надія. — Дмитро учив дітей красти. Сусіди чули, як казав їм: крадіть так, аби ніхто вас не видів. Люди часто бачили, як діти щось цупили з хат і магазинів. Але думали: бідні, нещасні, хай уже беруть.
— Цього року на їхню сім"ю з району принесли допомогу — макарони, крупи, — пригадує секретар сільради. — Колишній голова — їхній родич, то хотів хоч чимось багатодітній сім"ї допомогти. Віддали пакунки Анні з Дмитром. А вони вийшли з сільради і викинули їх у потічок. "Не треба нам вашої допомоги. Я й сам сім"ю прогодую", — пояснив Дмитро.
Зараз семеро дітей Яремчуків перебувають у Надвірнянській райлікарні, а 10-річна глухоніма Іванка — у спецшколі в Калуші Івано-Франківської області. Лікарі доглядатимуть за дітьми, доки їх не розподілять у притулок.
— Із райдержадміністрації суворо заборонили пускати будь-кого до дітей, — пояснюють медсестри. — У найстаршого хлопця після того, як запитали про батьків, сталася істерика. Довелося відкачувати.
Яремчуки прожили разом 15 років.
1 
1
Коментарі
1