Сьогодні в місті Калинів Самбірського району Львівської області відспівують молодшого медичного працівника станції швидкої допомоги 56-річного Ярослава Пукача. Чоловік випав із вікна сходової клітки, коли рятував самогубця.
20 січня близько третьої дня на станцію швидкої допомоги у Львові зателефонували із Шевченківського райвідділу міліції. У будинку на вул. Замарстинівській невідомий намагався вистрибнути з вікна сходової клітки між дев"ятим та десятим поверхами. На місце пригоди виїхала спеціалізована психіатрична бригада з чотирьох медпрацівників та санітара Ярослава Пукача.
— Я цього самогубця ніколи раніше в нашому домі не бачив, — згадує мешканець будинку на Замарстинівській Михайло Єник, 50 років. — У неділю іду сходами, дивлюся: чоловік відчинив вікно. Він був у джинсах, легкій курточці, кросівках. Половина обличчя темно-червоного кольору, ніби від якоїсь хвороби. Під очима — синці. Здавалося, що його побили. Він пообіцяв, що через 10 хвилин зачинить вікно.
Чоловіка звали Руслан Дінаш, 32 роки. Правоохоронцям не вдалося з"ясувати, як він опинився в будинку. Кажуть, зайшов у гості до товариша. Та до кого саме, сусіди не говорять. Руслан був напідпитку.
Коли Михайло Єник повертався додому, Дінаш стояв на підвіконні. Вхід із ліфта до сходової клітки заблокував дерев"яними брусами, що лежали у під"їзді. Сусіди викликали працівників міліції та МНС.
— Вони одразу прибули, та дві години товклися внизу, — продовжує Михайло Якович. — Працівники МНС не мали натяжного тенту. А сусіди підходити до самогубця боялися — у нього могла бути зброя чи ніж.
Ярослав Пукач сходами піднявся на дев"ятий поверх. Почав розмовляти з Русланом. Пообіцяв йому цигарки та випивку. Дінаш хотів обернутися до медпрацівника обличчям, та похитнувся. Пукач схопив його за ноги. Руслан потягнув його за руку. Утриматися не було можливості — на сходовій клітці низькі підвіконники. Обидва чоловіки полетіли вниз із висоти 30 м, упали на бетон. Їхні тіла відвезли в морг.
У кишені куртки Дінаша правохоронці знайшли паспорт. Чоловік був прописаний на вул. Стуса, 23. У будинку за цією адресою ніхто не відчинив дверей. На вікнах — темні ганчірки. Сусіди кажуть, що не знають Руслана Дінаша. Похорону тут не було.
Ярослав Пукач народився у місті Самбір на Львівщині. Після строкової служби узяв шлюб. Із дружиною Світланою виховали двох доньок. Олені 33 роки та Ірині — 30. Ярослав служив прапорщиком у військовій частині в Калинові. Дружина працювала радіотелеграфістом. Після виходу на пенсію їздив на заробітки до Португалії та Словаччини.
— Він хотів дітям квартиру купити, але ціни на житло зросли, — зітхає Світлана Петрівна, 56 років. — По заграницях здоров"я тратив. Тому вирішив влаштуватися в Україні на роботу. Знайомий порадив санітаром піти. Краще би Славік тоді відмовився.
Працівники МНС не мали натяжного тенту. А сусіди підходити до самогубця боялися
У складі психіатричної бригади на станції швидкої медичної допомоги у Львові Ярослав Дмитрович пропрацював шість років.
— Він не одне життя врятував, — розповідає заступник головного лікаря "швидкої" Володимир Козій, 44 роки. — Практикував розмовляти з тими, хто хотів піти із цього світу. І майже у всіх випадках відмовляв людей від самогубства.
Світлані Пукач про смерть чоловіка повідомили працівники медстанції.
— Доки тіло не привезли, я не могла повірити, що його вже немає, — каже жінка. Вона витирає сльози хустинкою. — Ми 35 років разом прожили. І все життя було світлим.
4-річного внука Артема відвезли до родичів у Самбір.
— Він ще нічого не розуміє. Постійно запитує, коли дід із роботи повернеться, — продовжує Світлана Петрівна. — Хлопчика ми виховували. Його мама в Росії живе.
2 
35413
Коментарі