Андрій Садовий відмовив 43 інвесторам

 

До кінця року львівське сміття возитимуть у Чернівці

Від 1 серпня столичний сміт­тєспалювальний завод "Енергія" не приймає непотріб зі Львова. Там роблять ремонт. З червня по липень щодня привозили 200 т відходів. Утилізували 6,5 тис. т.

Зараз непотріб везуть до Чернівців. Тамтешня влада погодилася прийняти 830 т до кінця року.

До травня львів'яни вивозили сміття на Грибовицьке звалище в однойменному селі неподалік Львова. Два місяці тому воно загорілося. На місце прибули пожежники, гасили водою. 30 травня кілька тисяч тонн непотребу обвалилися. Загинули четверо. Тіла рятувальників 28-річного Юрія Рудого, 32-річного Андрія Вненкевича й 27-річного Богдана Юнка знайшли наступного дня, еколога 61-річного Олександра Бутіна шукають дотепер.

Виявилося, проблема перенасичення Грибовицького смітника існує чверть століття. За цей час до міськради Львова, що опікується звалищем, зверталися 43 інвестори. Пропонували рекультивувати полігон і звести переробний завод. Мерія всім відмовила.

7 червня мер Львова Андрій Садовий попросив президента виділити з держбюджету 60 млн грн на рекультивацію сміття. Порошенко відповів: "Сміття треба прибирати, а не робити на ньому політику". Наступного дня вогонь ліквідувала пожежна авіація. Черговий зсув може статися будь-коли, попереджають рятувальники.

Чому загинули четверо людей?

— Вина за загиблих лежить на керівниках операції, — переконаний 34-річний Сергій Прокопець, рятувальник Жовківського райвідділення Держслужби з надзвичайних ситуацій. — Мали оглянути місце пожежі, з'ясувати загрози. Визначити, з якого боку можна гасити, з якого — не підходити. І чи варто лити стільки води.

Хлопці отримували накази телефоном. Їх змушували впоратися за добу. Казали, що смердить якомусь генералові. 29 травня під горою сміття працювали 30 пожежників. Якби зсув стався тоді — була б братська могила. Загиблих шукали голими руками. Не було засобів для гасіння, знарядь роботи.

З часу обвалу минуло два місяці. За загибель чотирьох людей нікого не покарали.

— До служби надзвичайних ситуацій є багато питань, — додає голова Громадської ради при управлінні СБУ Львівщини 35-річна Галина Янко. — Чому хлопці не були захищені, чому керівники операції не дотримувалися норм безпеки, не виконували посадових інструкцій? Є питання і до комунального підприємства "Збиранка", що опікується звалищем, і до міської влади, і до правоохоронців. Ніхто не зупиняв роботу смітника, не змушував зводити сміттєпереробний завод.

Екологічна інспекція мала би стежити за небезпечними об'єктами. Донині ніхто не зробив аналіз бактерій на звалищі. Пожежу гасили водою з літаків. Екологи в один голос казали: "Не можна". У смітті є купа живих бактерій, з парою вони піднімаються у повітря. Це гірше, ніж дим і важкі метали. До кримінальної відповідальності потрібно притягнути всіх фігурантів справи.

Сміття неправильно захоронюють 58 років

Грибовицьке сміттєзвалище — єдине легальне місце для відходів зі Львова й сусідніх сіл. Займає 33 га, діє з 1958 року.

— Від самого початку сміття захоронюють неправильно. Спочатку треба знайти котлован, яр. У нього шарами висипати відходи, ґрунт, вапно, глину, будівельний непотріб. Це все втрамбувати, тоді знову засипати сміттям. Від гниття у звалищі утворюється біогаз. У Грибовичах його до 800 мільйонів кубометрів. Можна було би купити установку, видобувати й подавати населенню. Та на звалище все висипали хаотично. На кожному полігоні схили мають бути похилі. Ці норми порушили. Кут зсуву стіни мав понад 80 градусів, — розповідає 42-річний Марко Шпікула, керівник Комітету екологічного порятунку України.

У радянські часи на полігон звозили все, що хотіли. Львівський мастильно-нафтовий завод виготовляв трансформаторну оливу. До неї додавали сірчану кислоту, аби витягувала воду. Відходи — кислі гудрони, треба було переробляти, але технології не було. Тому на 6 гектарах біля звалища викопали озера, куди зливали гудрони. У сусідніх озерах знаходили упаковки від таблеток — утилізовували медикаменти. Були й затоплені автомобілі.

Звалище вигідне всім

Львівська облрада зупинила експлуатацію полігона 1 січня 2006 року.

— Але відклали це до 1 липня. Тоді ж мером Львова став Андрій Садовий, приїхав на сходку села Великі Грибовичі. Дві години розповідав, що робитиме зі смітником. Зі столиці привіз потенційних інвесторів, які мали проводити рекультивацію. Ми його підтримали. Уклали тристоронню угоду — між обласною, міською та сільською радами. Чітко прописали, що має робити місто, що область, що отримає село. Люди вимагали водогін, дорогу, телефон. Усіх дітей Грибовичів щороку почали оздоровлювати в Євпаторії коштом Львова. Ми втішилися, на сесії сільради відклали закриття сміттєзвалища, — продовжує Шпікула.

Садовий побачив звалище уперше — жахнувся. Потім зрозумів, які гроші можна на ньому заробити. Налагодили вигідну всім систему. На звалищі постійний рух — одні машини заїжджають, інші виїжджають. Місцеві сортують сміття. Один збирає метал, другий пляшки, третій — харчові відходи. Середній місячний дохід — до тисячі доларів. Бізнесмени все це скуповують. Добре заробляють також на незаконних захороненнях. Показово поставили вагу, на якій насправді не важать. Так само мають на утилізації побутового сміття з міста. Приїжджає комунальна машина — записують 10 тонн. Насправді там 2 тонни. За вивіз 8 тонн повітря платять львів'яни. Всі гроші стікалися до смотрящих. Ті передавали вище.

Місцевих жителів Садовий купив. Нав'язав думку: прийде інвестор — люди зароблятимуть менше.

Влада не хоче нового полігона

— Закриття Грибовицького сміттєзвалища не вигідне владі Львова. До міськради зверталися 43 інвестори. Хотіли ставити сміттєпереробний завод і перетворювати газ на звалищі в енергію. Відхилили пропозиції всіх, — каже Микола Савельєв, 51 рік, редактор львівської комунальної газети "Ратуша". — Показовою є історія з фірмою "Гафса". Спочатку їй дозволили працювати. Вони вставили в сміття труби, через них виходив метан. Сміттєзвалище не диміло. Але фірму ви­пхали через суд. Труби засипали. Після цього під землею став накопичуватися метан. Це призвело до трагедії.

Ключову роль грає мер Львова. Андрій Садовий жодного разу не звернувся до облради з проханням виділити для полігона нову ділянку. Не був зацікавлений. Бо місту довелося б вкласти у новий полігон час і гроші, а попіаритися на ньому не вийде.

Електорат мера — у Львові. Тому він робить лавочки, велодоріжки, висаджує квіти, влаштовує свято пампуха. На депозитах міськради зараз — 600 мільйонів гривень. Але Садовий не кине їх на Грибовичі. Бо не вистачить на ряд красивих проектів.

Жовківська районна і Грибовицька сільська ради не можуть самостійно вирішити питання звалища. Земля їхня, але підприємство — львівське.

"ГПУ" місяць зверталася до Андрія Садового з проханням пояснити ситуацію. Часу на інтерв'ю він не знайшов.

Гудрони можна вивозити в Польщу

— Найперше Львову треба знайти в області полігон, просити місцеві громади тимчасово приймати сміття в себе. Тим часом будувати переробний завод. Пояснювати людям, що він працюватиме за чистими технологіями, створить 200 робочих місць, податки отримуватиме місцева громада, — говорить 46-річний Ігор Муравський, депутат Жовківської районної ради, голова комісії з питань екології. — Вивозити непотріб на Грибовицьке звалище не можна однозначно. Його треба рекультивувати. Гудрони можна вивозити в Польщу. Там діє найближчий до нас завод із переробки.

Жителі довколишніх сіл хворіють на астму

Останніми роками у прилеглих до Грибовицького сміттєзвалища населених пунктах побільшало випадків захворювань крові та бронхіальної астми. У людей з'являються пухлини.

— На Львівщині немає обладнання, щоб визначити забруднення навколишнього середовища від смітника. Воно дороге. Тому заяви про допустимі норми сполук у повітрі, воді й овочах не мають підґрунтя. Звалище постійно горить. Крім видимого диму, є наночастинки, де концентруються отруйні діоксини, метали. Вони несуться далі, — розповідає кандидат хімічних наук із Львівського університету ім. Франка 42-річна Лідія Бойчишин. — Насамперед усіма силами слід припинити горіння на звалищі. Упаковка, лінолеум, іграшки, шкірзамінник, ізоляція на кабелях — це полівінілхлорид. Якщо горіння нижче 1200–1500 градусів, то виділяються високотоксичні й канцерогенні речовини. Нейлон, будівельна піна для ізоляції, набивка від диванів, килимки, поролон містять азот. Унаслідок їх горіння утворюються смертельні ціаніди.

Далі треба відводити метан, щоб не було ви­буху. Укріпити бункери для гудронів і переробляти їх.

Наступний момент — потрібно ставити піролізний завод. У ньому все спалюється за температури 3000–4000 градусів. При такому горінні шкідливі речовини не виділяються.

Кардіо- й онкоцентри, психіатрична обласна лікарня мають вести статистику захворювань людей із Грибовичів і Жовківського району.

Вінницьке сміття допомогли утилізувати німці

До 2006 року у Вінниці була така ж проблема зі сміттям, як у Львові.

— Тоді створили комунальне підприємство "ЕкоВін", купили техніку, організували вивіз сміття. Також розпочали технологічну пересипку ґрунту, відкачали фільтрати, — розповідає міський голова 48-річний Сергій Моргунов. — 2009‑го розпочали дегазацію полігона. Нині встановлені 22 свердловини, де відбираємо газ.

2013 року розпочали роздільний збір сміття. Тепер на полігоні стоїть сміттєсортувальна станція, де працюють 23 людини. Встановили когенераційну установку, що добуває газ. Щогодини виробляють 1 Мвт електричної енергії і 1,2 Мвт теплової.

×