20 жовтня у Великих Сорочинцях Миргородського району на Полтавщині повісився 16-річний Дмитро Желтоног. Навчався на муляра в миргородському профтехучилищі №44 на другому курсі.
— Діма болів, сказав, що лікуватиметься дома. У суботу я приїхав у село і під вечір пішов його провідать, — розповідає одногрупник Юрій. — Коли зайшов на подвір'я, вийшла п'яна тьотя Наташа. Спитав, чи може погукати Діму. Відмахнулася сердито. Каже: "У хаті його немає, на горищі висить". Я пішов за хату, там стояла драбина. Поліз на горище і за димарем побачив — на мотузці висить Діма. Сильно злякався, побіг додому і все розказав бабусі.
З переляку Юрій про самогубство товариша нікому більше в селі не говорив. У понеділок, коли приїхав на навчання, зізнався майстру групи. Викладачі виїхали до Великих Сорочинців і зателефонували до міліції.
— На подвір'ї побачили якусь жінку, вона назвалася родичкою, — згадує майстер 63-річна Віра Іванченко. — Запитали, де Діма. Та сказала, Наташа сама його шукає. Мати була випивша. Почала розказувати, що кілька днів його не бачила і хотіла б знати, де пропадає. А Юра їй і каже: "Тьотю Наташо, що ви таке говорите, ви ж мені у суботу самі сказали, що Діма висить на горищі".
Коли міліціонери вилізли туди, хлопець уже не висів, а лежав. Мотузку обрізали.
— Може, хотіли таємно закопати, — припускає майстер.
У четвер, 25 жовтня, по обіді мати Наталія Желтоног виходить із хати. Невисока, худорлява. Вдягнена в сіру теплу кофту, жовту спідницю, гумові капці. Від неї чути спиртним. На всю вулицю голосить:
— Немає мого Дімочки. Це ПТУ винувате, більш ніхто. Я кожен день плачу, — присідає. — У Діми в училищі забрали мобілку, тому й повісився.
У навчальному закладі про мобільний телефон нічого не чули. Кажуть, Дмитро наклав на себе руки через злидні.
— Не мав ні майки, ні трусів. Але старався за собою слідкувати. І зошити були охайні, й слухняний був. Але від матері доброго слова не чув, тільки нецензурщину та лайку, — пояснює директор училища Раїса Мокрій. — На похорон складалися і викладачі, й учні, зібрали 1000 гривень. На них купили труну, троянди, вінки, цукерок. Крім матері, ніхто не винуватий. Їде хлопець на заняття — ні яблука не дасть, ні бутерброда.
— Я був у Діми класним керівником, — говорить учитель Великосорочинської школи 56-річний Олексій Твердий. — Бува, піде із меншим братом, наловить риби, а мати посмажить і з'їсть під горілку.
У селі дехто жінку жаліє. Тричі була заміжня, востаннє — за трактористом. Від нього народила Дмитра. 6 років тому чоловік поліз ремонтувати трактор, а двигуна не вимкнув. Його переїхало гусеницею. Відтоді Наталія запила. Ніде не працює, живе з допомоги на дітей. Менший син, 11-річний Юрій, навчається у місцевій школі-інтернаті.
1 
1
Коментарі
46