85-річна Антоніна Проскуренко з Деражнянського району на Хмельниччині щороку вирощує гарбузи зі свого насіння. Сіє його у прогріту землю між рядками картоплі.
— Ґрунт там уже угноєний, тому додаткових добрив не потрібно, — каже жінка. — Єдине, у ямку кидаю ложку попелу.
Якщо поруч виростає два пагони, спрямовує їх в різні сторони. Рослини не заважають одна одній. Урожай збирає у кінці серпня, коли викопує картоплю. Стиглість визначає за плодоніжкою. Всохла — плід більше не ростиме.
— Дивлюсь, щоб не обірвався хвостик,— пояснює Проскуренко. — Без нього гарбузу довго не лежати, швидко згниє.
Урожай жінка залишає на 10 днів на городі. Гарбузи підсихають на сонці, тому лежатимуть кілька місяців. Холодними ночами накриває сухою травою і бадиллям.
— Надбиті чи погризені шкідниками швидко згниють. Тому віддаю їх сусідці, щоб згодовувала худобі, — каже Антоніна Проскуренко.
Узимку зберігає гарбузи в коморі. Там не так жарко, як у хаті, і не холодно. У сильні морози обкладає сіном. Для насіння відбирає великі плоди. Висушує їх і зберігає в мішечку до наступного року.
4 
35413
Коментарі