Садівник В'ячеслав Францішко із Кам'янця-Подільського на Хмельниччині вирощує біля дому яблука, схрещені з полуницями. Виглядають, як звичайні, але мають рожеву м'якоть.
— Кілька років тому прочитав про них в інтернеті, — каже В'ячеслав Станіславович. — Серію яблук-клубнік вивів швейцарський селекціонер Маркус Коберт природнім способом, без генної модифікації. Працював над цим 20 років. Назвав Редлов, тобто червона любов. Є таких чотири сорти: Ера, Сирена, Цирцея та Каліпсо.
В'ячеслав Францішко займається садівництвом 30 років. 2010-го придбав перші саджанці червоних яблук — Ери та Сирени. Торік посадив Цирцею. А навесні купив ще й сорт Каліпсо.
— Саджанці віз із Великобританії, у нас їх не продають. Гарно мені прижилися. Навіть пережили цьогорічні 30-градусні морози, — розповідає. — Нарешті влітку скуштував перший урожай Сирени. Цей сорт, а також Каліпсо, найшвидше дозрівають. Цирцея — осінній, а Еру можна зривати з кінця вересня до початку морозів. Усі яблука солодкі з легкою ягідною кислинкою. Кожен її відчуває по-різному. Декому малиновою здається, а декому полуничною. Вага плоду в середньому 150 грамів. На розрізі довго не коричневіє, бо має підвищений уміст антиоксидантів, навіть більше, ніж у м'ясі. Дружина вподобала ці сорти яблук нарізати до салатів. Із них також добрий сік. На смак дещо нагадує клюквовий. Зберігає червоний колір навіть після варіння.
Дерева цих сортів можна легко відрізнити в будь-яку пору року.
— Яблуні мають блискучий темно-вишневий стовбур, — каже В'ячеслав Францішко. — Деревина на розрізі — насичено рожева. Квітнуть темно-малиновим цвітом. Листя із червоним відливом. Усі сорти мають імунітет до парші та мучнистої роси. За перший рік розвитку яблунь формується багато плодових гілок.
1 
1
Коментарі
1