— Осінній пізньоцвіт купила помилково. Сплутала з крокусом. Обидва є прикрасами голого квітника. Пізньоцвіт тримається на стеблах до приморозків. До того ж квітка дуже пахуча, — розповідає Лілія Скобун, 50 років, із Дніпра.
Пізньоцвіт або дикий шафран до землі невимогливий. Росте на кислих і глинистих ґрунтах.
Господиня копає ями завглибшки 8 см для цибулин середнього розміру. Для крупніших — удвічі глибше. Висаджує так, щоб верхівки залишалися над землею.
— Має визирати довга трубка з лусок. По ній, як по тунелю, проходить бутон. Її заборонено обрізати.
Квітки з'являються на голому стеблі на висоті 20 см. Уже після випускає листки-пера. Цвіте з кінця вересня до першого снігу. Пелюстки бувають білі, рожеві, пурпурні та смугасті. Квіти зібрані в букети.
— На одному місці пізньоцвіти можуть рости чотири роки. Потім їх треба пересаджувати, бо цибулини сильно розростаються. Їм стає тісно і квітки дрібнішають.
Улітку квіти розростаються, тому Лілія Скобун викопує й розділяє на кілька частин, щоб кожна мала пагін. Зрізи присипає товченим деревним вугіллям і висушує. За тиждень висаджує у квітник, і рослина цвіте вдруге.
5 
35413
Коментарі