— Удома навчилася вирощувати міні-ківі. Не бояться холоду і легко доглядати. Рослина називається актинидія, — каже 46-річна Олена Кулініч із селища Драбів на Черкащині. — Вітаміну С у ній більше, ніж у смородині чи лимоні. Добре переносить зими, морози до мінус 40 градусів.
Плоди актинідії нагадують ківі, але менші за розміром. Кисло-солодкі на смак. Із ягід роблять варення. Цвіте на початку червня. Плоди важать 15–20 г. Дозрівають поступово з серпня по кінець вересня. З дорослого куща можна зібрати 15–17 кг.
— Купила саджанці випадково у Києві на агровиставці у чоловіка, який розводив фундук і персики. Він так її одній жінці розхвалював, що взяла й собі. І не пожалкувала. Розводжу сорти Київська крупноплідна, Чемпіон та Ананасна Мічуріна.
Актинідія — витка рослина, тому потрібно заздалегідь підготувати опори. Якщо цього не зробити, вона обплете сусідні дерева і ті всохнуть. Любить розсіяне світло і напівтінь. Палюче сонце пече її листки. Ґрунт підходить будь-який, головне — без застою води. Рослини актинідії бувають жіночі й чоловічі. Щоб добре плодоносили, радять садити чотири-п'ять жіночих і одну чоловічу.
— Саджу кущ біля веранди. Він на неї плететься і заодно захищається від холодів. Рідко підмерзає.
Найкраще садити весною. Восени треба встигнути за два-три тижні до перших заморозків. Відстань у ряду між рослинами — 2 м. Викопує яму 60х60 см і на дно кладе 10 см гальки або щебеню.
— Ямку треба робити широку, бо коріння розростається при поверхні. В актинідії воно дуже чутливе. Не можна залишати рослини з оголеними коренями під сонцем чи вітром.
Зверху сипле чорнозем, 10 кг перегною і 150 г суперфосфату, дві-три склянки попелу.
— Для підживлення не підходить свіжий гній. Він палить коріння.
Після посадки актинідію поливає двома відрами води й ногами утрамбовує ґрунт. Одразу встановлює опори — дерев'яні або металеві шпалери. Вкопує в землю стовпи і на них натягає залізні дроти, на яких плестиметься ліана.
— На відміну від плодових дерев, навколо актинідії лунку не можна робити. Там збиратиметься дощова вода і кущ пропаде. Краще замульчувати компостом, торфом або тирсою.
У спеку поливає двічі на тиждень — по шість відер під кожен кущ. Восени пагони підрізує до половини, без догляду витягнуться на 5–6 м угору. Навесні обрізати не можна, бо всохне. У вересні також проріджує крону.
— Урожай знімаю до перших заморозків. У холодильнику можуть лежати місяць, не гниють. Зберігаю в морозилці. Можна їсти сирими або варити варення й компоти.
Дорослі актинідії зимують без укриття, а молоді краще накрити. Знімає зі шпалер і накриває торфом або гілками ялини. Знімає їх у квітні.
— Найшвидше і найлегше розводити актинідію зеленими живцями. У червні дерев'яніють пагони, стають бурими. Зрізую з кількох сильних однорічних гілок півметрові пагони, розділяю на кілька частин по 10–15 см. У кожного живця має бути по три бруньки. Під нижньою зріз роблю під кутом 45 градусів і саджу їх у парник.
Живці поливає і накриває двома шарами марлі від сонця. Щодня обприскує водою три-чотири рази через марлю. Перед зимою вкриває опалим листям, а навесні, до розпускання бруньок, пересаджує їх на постійне місце.
2 
1
Коментарі