— Виймаю жоржини з погреба, коли надворі ще лежить сніг. Залишаю в коморі. Їм треба зо два тижні, щоб пустити пагони, — каже 48-річна Тамара Бондарчук із міста Корець Рівненської області.

На початку березня виймає бульби жоржин із погреба. Ділить їх на кілька штук. Паростки виростають за два-три тижні.

— Люблю низькорослі сорти. Вони будуть заввишки 30–40 сантиметрів і хворіють рідше високорослих. Тому з ними менше клопоту.

Залежно від розміру куща в жоржини може бути 20 бульб, або сім-вісім.

— Розділення куща — корисне. Бо велике гніздо з бульб дає мало квіток. Рослина погано зимує і швидко старіє. Поділити потрібно, доки паросток не виріс понад 5 сантиметрів. Бо може пошкодитися брунька, й жоржина не приживеться.

Вибирає сонячне місце для посадки. У тіні теж цвістиме, але не пишно.

— Висаджую жоржини на город, коли вже немає сильних морозів. Приблизно в п'ятих числах квітня.

Ділянку, де ростимуть жоржини, посипає деревним попелом, тирсою та піском. Тоді перекопує.

— Так земля розпушиться, тирса перегниє і дасть підживлення. Ці квіти люблять розсипчастий ґрунт, а не глиняний.

Зацвітають у червні та цвітуть до пізньої ­осені.

— Догляд за низькорослими сортами не відрізняється від догляду за високорослими. Лише підв'язувати непотрібно, бо вітер не валить їх.

×