На станції Домодосола оголосили, що поїзд далі не їде, бо ремонтують тунель. Через годину мав бути автобус — з італійського боку Альп на швейцарський. Година — це саме те, що потрібно, аби оглянути невеличке місто в гірській ущелині з традиційною площею, від якої розбігаються покручені вулички, зі столиками кав"ярень у прохолоді середньовічних аркад, зі старовинною церквою святих Ґервасія і Протасія та ще старовиннішою фортечною вежею, ретельно відгородженою дротяною сіткою від усюдисущих туристів.
Утім туристів тут небагато і ціни помірні. За 50 центів можна випити доброї кави, за євро — склянку прохолодного білого вина. Надворі липнева спека, але на вершинах довколишніх гір лежить сніг — як знущання, іронія чи просто декорація.
Автобус з"являється вчасно, на ньому три комбінації з трьох літер, які означають те саме: Швейцарські федеральні залізниці. SBB — німецькою, CFF — французькою і FFS — італійською. Schweizerische Bundesbahnen, Chemins de fer fe'de'raux suisses, Ferrovie federali svizzere. Швейцарська багатомовність у дії.
Водій розмовляє німецькою, італійцям відповідає італійською, мені — англійською
Водій розмовляє німецькою, він з іншого боку Альп, із містечка Бріґ. Італійцям відповідає італійською. Мені — англійською. Я звик до тутешніх чудес, але коли водій відповідає якомусь заїжджому дідусеві ще й французькою, я усвідомлюю зайвий раз засадничу відмінність між совєтською "двомовністю" та європейською.
Зверніться українською до будь-якого нашого жлобуватого водія, продавця чи офіціанта й відгадайте із першого разу, якою мовою та істота вам відповість.
— Потому что Украина — это тебе не Швейцария, — скаже істота.
— Тому й не Швейцарія, — відповім я.
2 
1
Коментарі
9