Дзеркальну дату 02.02.2020 називають магічною. Вважають, що в такі дні варто грати весілля і братися за нові справи. В Україні в цей день одружилися понад 2 тис. пар.
О 10:00 у столичному Центральному палаці урочистих подій, крім кількох співробітниць, 2 пари молодят.
"Якщо ми вийшли на роботу в неділю, значить весільний бум буде. На сьогодні записано 35 пар", - каже працівниця загсу.
З одного з кабінетів, де пари здають документи для реєстрації шлюбу, виходять наречені Дар'я та Максим.
"Ми саме в цей день 2 роки тому почали спілкуватися. Ми були першими, хто подав заяву на цю дату. Ще влітку. Спеціально відстояли день, щоб потрапити до цього загсу. Це вже після нас набігли бажаючі. Працівниці ще сумнівались, чи варто записувати, бо цю дата випадала на неділю", - розповідає Дар'я.
Пара познайомилася в Кривому Розі на Дніпропетровщині. Потім Максим переїхав до Києва. Коли до столиці перебралася й Дар'я, вирішили офіційно оформити стосунки.
"Я не чекала освідчення в коханні, знала, що воно буде. Але не очікувала, що так швидко. Максим це зробив дуже гарно. В мене є дитина від першого шлюбу, тому він запропонував створити сім'ю не тільки мені, але й моїй доньці. Подарував каблучки нам обом. Дочка сказала: "Так, я згодна. Щаслива ти, щаслива і я", - ділиться Дар'я.
Наречені стоять перед дверима у блакитну залу.
"Коли діставала ваші келихи, один з них виявився розбитим", - каже співробітниця. - Можете пити шампанське з одного бокалу або ми дамо свої".
"Не може бути", - посмішка сходить з обличчя Дар'ї.
"Не засмучуйся, буває, ми ж разом" - заспокоює її Максим.
Співробітниця розповідає, як розкладати рушник, кому де сідати.
"Готові?" - питає. Грає музика, наречені заходять до зали.
Працівниця загсу представляє фотографа Юлії та Роману.
"Ми не вірили в дати, але друзі порадили все ж таки звернути на них увагу. І хоча кажуть, що високосний рік не сприятливий для одруження, саме 2 лютого - вдалий день. Записалися на цю дату за 3 місяці", - говорить Юлія.
"Ми познайомилися на роботі. Юля прийшла на співбесіду. Зазвичай її проводять декілька співробітників, а потім обмінюємося думками. Щодо Юлі усі одностайно сказали "так". Цілий рік спілкувалися як колеги. Якось під час обіду обмінювалися думками з приводу проектів, розвитку. Запропонував тоді Юлі: "Може ми ще ввечері обговоримо дещо", - додає Роман.
До Палацу під`їжджає білий Lamborghini. Двері піднімаються вгору. Перший виходить наречений в блакитному костюмі, допомагає нареченій – широкий поділ сукні не пролазить в двері машини. Молодята піднімаються по сходах.
"Об'їздила десять весільних салонів, поки не знайшла цю сукню. Варіантів суконь було багато, але ця була ідеальна, ніби на мене була пошита", - каже Владіана.
"Цю дату вибрав мій чоловік. Дзеркальне число, це гарно. Я не вірю в такі прикмети. Почула про цей день в новинах", - додає вона.
Молодята познайомилися в ресторані.
"Були в різних компаніях. Помітила, що хлопець за сусіднім столом постійно дивиться на мене. Потім наважився і запросив на танець. Ми розговорились. Коли усі розходилися, запропонував відвезти додому. Але ми поїхали гуляти далі.
Він сподобався своєю рішучістю, він – людина свого слова, немає більше таких чоловіків, як він, принаймні дуже мало. Є хлопчики, мужики, і є мужчини. Він мужчина в усьому, що він робить.
Зустрічалися місяць, а потім Анатолій запропонував одружитися. Я не була здивована, він з першого дня знайомства щодня казав, що хоче цього. Зізнавався, що я його підкупила щирістю, усі баби його обманювали, а я така хороша, правильна. Привела його до сім'ї, а то він тусив постійно. А я: "Усе, додому", - ділиться Владіана.
До Палацу заходять молодята у вишиванках.
"З Олександром познайомилась в мого троюрідного брата, до якого приїхала у гості. Він живе в Житомирі", - каже Лідія.
"Хоча в нас були різні думки, різні погляди на ситуації, ми спілкувались й далі, попри те, що між нами була відстань. Я жив у Житомирі, Лідія – в Києві. Не кожна людина може зробити якісь дії для того, щоб бути разом. Казав Лідії, якщо в нас є почуття, то відстань не має бути для нас проблемою", - розповідає Олександр.
"І він забрав мене до Житомира, - сміється Лідія. – На Новий рік я йому перша зізналась в коханні. Це був просто наплив емоцій".
3 
1
Коментарі