Ввечері 14 грудня до Краєзнавчого музею в Черкасах сходяться містяни на святкування вечорниць "Чудасія на Андрія". Незважаючи на мряку й густий туман, з сусідніх вулиць йдуть сім'ями з дітьми й групи дівчата.
У приміщенні музею на першому поверсі людно і тісно. Посеред зали на імпровізованій сцені ведуча Леся Побиванець у сукні-вишиванці розповідає про традиції ворожіння на Андрія.
Праворуч, на тлі вишитого килиму на стіні, стоїть лавка. Жінка у білій хустці припрошує присісти. Показує, як українки носили традиційний головний убір. Швидкими рухами пов'язує дівчинці хустку, потім дає велике дзеркало, щоб на себе глянулаи. Та усміхається й просить подругу сфотографувати.
Збоку майстрині продають прикраси з натурального каміння, вінки на голову зі штучними квітами й ягодами. А також розфарбоване імбирне печиво й свічки різних форм.
На сходах, які ведуть на другий поверх, натовп людей нависає над сценою. За сходами облаштували фотозону. На стінах висять вишиті рушники, оздоблені вінки з різнобарвними стрічками й раритетні фотографії.
На другому поверсі для дітей проводять майстер-класи. За різними столами роблять ляльки з кукурудзяного листя, розписують печиво, виготовляють ялинкові прикраси. З усіх боків чути дитячі вигуки: "Мам, мам, подивись".
"Ми не очікували такої кількості людей. Зазвичай, у холі прохолодно, особливо взимку. Зараз я стою в тоненькій сукні і мені таки спекотно, - сміється організатор заходу 41-річна Галина Тимошенко. - Вечорниці на Андрія проводимо кілька років підряд. Стараємось популяризувати й шанувати українські традиції. Бо зараз мало хто святкує, особливо в містах. Радіємо такій кількості гостей. Сьогодні будемо вчитися й калиту правильно замішувати, й ворожити з собакою й півнем. Засумувати не буде коли".
У натовпі біля сцени мініатюрна білявка із коротким волоссям встає на ціпоньки, піднімаючи вгору фотоапарат. Намагається схопити в кадр ведучу.
"Ми з подругами років 5 тому ворожили, щоправда на святки. Виливали віск у воду, ховали різні предмети під чашки, спалювати листки із бажаннями і проти свічки по тіні розгадували послання, - розповідає фотограф 36-річна Анна Криворотова. - Подруга хотіла власну квартиру. Під одну з чашок, сховала їй ключі. Саме ту чашку вона й обрала. За рік усе збулось – вона купила житло. А я наворожила чоловіка".
За кілька кроків повз пробігає білявий хлопчик у синьому комбінезоні. За ним з курткою йде високий чоловік. Намагається одягнути дитину, але той пручається. Просить батька ще побути.
"Ворожінням ніколи не переймався. Але дружина казала, що нагадала мене, - каже 33-річний Андрій Кульбіда. Одягений у лляну вишиванку із синім орнаментом. Вишила дружина. - Наче вона, як ще підлітком була, загадала бажання, щоб їй приснився суджений. Уві сні побачила мої очі й усмішку. Про цей сон розповіла вже після весілля. Я тільки посміявся і сказав, що це на небі їй написано терпіти мене все життя".
Ведуча зазиває неодружених дівчат дізнатись, чи вийдуть заміж у новому році. Виходять кілька жінок і дівчат-підлітків. Їм роздають пампушки, які просять намовити, щоб ворожіння справдилось. Після цього з натовпу виходить дівчина з собакою на руках. За задумом, пампушку якої молодиці з'їсть пес – та і піде заміж. Тварина лякається натовпу і тікає під сходи. Так повторюється кілька разів.
"Видно, десь там наречена стоїть, раз Джессі туди постійно тікає", - жартує ведуча.
Після кількох спроб, собака все ж підходить до пампушки однієї з ворожбитки із коротким хвилястим волоссям і надкушує її. Жінка гладить пса і зізнається, що дуже хоче заміж.
"Жодного разу не ворожила. Не було підходящої компанії, а самій не цікаво. Не знаю, як зараз це роблять, - каже 15-річна Олена Єршова. Має довге світле волосся й широкі темні брови. Руки склала в замок, губи підфарбовані рожевим блиском. - Чула щось про дзеркало і віск, але пробувати не буду – страшно наворожити щось недобре і притягти до себе. Тітка якось розповідала, що кидала чобота через ворота. Але зараз живемо у ХІХ столітті, у квартирах. Сумніваюсь чи варто кудись кидати взуття. Потім його не знайдеш".
На дворі, біля дверей до будівлі хлопчики кидають один в одного залишками снігу, який не встиг розтанути по закутках. Менший просить старшого не кидати льодом. Той відповідає, що це востаннє. Бо більше снігу немає. Густа мряка перетворюється на рясний дощ.
У Києві на майдані Незалежності відзначили День гідності та свободи 21 листопада. Близько 18:00 години починають сходитись люди. Несуть квіти та свічки до Алеї Героїв небесної сотні. Звідусіль чути розповіді про події цього дня, що сталися 6 років тому.
2 
1
Коментарі