У Києві на майдані Незалежності відзначили День гідності та свободи 21 листопада. Близько 18:00 години починають сходитись люди. Несуть квіти та свічки до Алеї Героїв небесної сотні. Звідусіль чути розповіді про події цього дня, що сталися 6 років тому. В поодиноких колах співають Гімн та українські пісні. Колонами йдуть до Михайлівського собору помолитися за Україну та полеглих воїнів. Три жінки поволі повертаються з храму. Зі сльозами на очах тихо обговорюють події 21 листопада 2013 року. Блакитноока жінка похилого віку з усмішкою згадує про перші дні Майдану.

 

"Для мене ці дні 6 років тому були казкою. Студенти йшли колонами, а ми всі їм аплодували. Тоді ще не кричали: "Слава Україні!". На Михайлівській площі горлали до хрипу: "Київ, вставай!". Їздили машини і всі гуділи, а ми захоплено розступалися. Студенти ходили, аж поки не почали стріляти. Незалежність не дається без жертв. Не розумію свою сусідку. Їй пенсію дали 5100 і все одно проголосувала за Зеленського. Інша отримує 7 тисяч і теж туди ж. В мене 2200. Питають: "За шо ж ти голосуєш?". Кажу "ну не за гроші ж", - говорить 78-річна Маргарита Фоміна.

 

Її перебиває білявка у хустині. Волосся тріпоче вітер. Говорить та жестикулює швидко та емоційно.

"Ми весь час ходили на Майдан, починаючи з 2004 року. Це все бачила зі свого балкону. Хлопці віддали своє життя за гідність. А тепер їх зрадили. Але я не розчарована. За 5 років було зроблено дуже багато. Я зрозуміла, що це моя країна і що за неї хтось хвилюється. Я почала розмовляти українською мовою та відчула себе українкою. Росія нас не відпустить ніколи. Якби знову вибрали Порошенка, то і в Росії Путін би притих і Європа нас би заповажала. А Зеленський – то не мій президент. 95 квартал – не мій гумор", - каже 69-річна Олена Сушко.

 

Метрів за 10 від храму журналісти вишикувались в чергу за коментарем до Ярослава Гая, співкоординатора акції. Кремезний чоловік голосно відповідає на всі питання чистою українською мовою.

"Сьогодні ми прийшли помолитися за товаришів. 6 років тому ми ще не усвідомлювали, яку ціну доведеться заплатити. Це був не наїв, а щире прагнення до свободи. Навіть в ті перші дні до побиття студентів було зрозуміло, що Україна рухається кудись не туди. А коли вже побили студентів, то стало очивидно, що Янукович намагається побудувати в Україні диктатуру. Ми тоді ще не мали досвіду боїв і йшли в атаку з палицями на вогнепальну зброю посіпак Януковича. Якщо буде наступний Майдан, то такого вже не буде. Нація виросла та подорослішала", - каже Ярослав Гай.

 

О 19 годині зі сцени на Майдані починають народне віче. Кількатисячний натовп згуртувався навколо. Люди ходять з накинутим на плечі двоколором та жовтим скотчем на рукавах. Він символізує Рух опору капітуляції. Під крики "Дякуємо!" на сцену виходить батько Героя небесної сотні Ігор Гурик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Майдані висунули 10 вимог до Зеленського

"Сьогодні не холодно, бо нас гріє єдність та свобода та Україна. 6 років тому на цей майдан вийшли наші діти, щоб захистити своє та наше майбутнє. Піднялася вся Україна, щоб сказати владі: "Стоп". У 2013 році мій син сказав мені, що в нього є відчуття, що він має зробити щось дуже велике. Вже в лютому 2014 це сталося. Він та його побратими захистили нас від куль. Але герої не вмирають. Ми зібрались на віче, бо сьогодні наша Україна знову в небезпеці. Закликаю від сьогодні стати пліч-о-пліч, щоб зберегти нашу свободу", - каже Гурик.

 

Після його промови хвилиною мовчання вшанували загиблих героїв. Поближче до сцени поспішають молоді хлопець з прапором на плечах та дівчина в світлій курточці з розкуйовдженим від вітру волоссям.

"6 років тому приходила сюди після школи з батьками. Не розуміла, що тут коїться і мені казали, що нарешті народжується нація. Мій батько в лютому лише випадково не пішов на Майдан в той день, коли розстрілювали людей. Це треба було нам всім пережити. Після цього все змінилося. Ми стали прикладом для всього світу. Зараз Україна знаходиться в ідеологічній небезпеці. Не можу казати, що це тотальна зрада, але сьогоднішні події насторожують", - каже 18-річна Катерина Балова.

 

Хлопець поруч схвально киває та замріяно згадує про події Майдану 2013 року.

"Коли я йшов зі школи і бачив штурм Майдану, то це стало для мене визначальним моментом. Тоді вирішив, що треба боротися за Україну. Пам'ятаю, як з мамою та хрещеною приносили медикаменти і допомагали цим людям. Тут народжувалася нація. Після цього я почав вважати себе справжнім українцем. Майдан настільки сильно змінив нас, що я досі це відчуваю. Кожен сантиметр землі на Донбасі залитий кров'ю наших вояків. Я не хочу, щоб її просто так здавали. Миру без перемоги не існує", - каже 18-річний Артур Борсук.

 

Тим часом біля сцени чути гучні оплески та скандування "Дякуємо!". Слово бере колишній політв'язень Володимир Балух.

"Не скажу, що болить, бо відчуваю, що Україна буде рухатись правильним шляхом, який ми з вами обрали. Тут зібралися свідомі люди. Ми маємо показати владі, що вона має обслуговувати наші інтереси, а не сусідньої держави. Нам з вами, а не комусь із-за океану, чи Сходу вирішувати, яким чином ми бачимо своє майбутнє", - каже Балух.

Чоловік у натовпі вигукує "Путін ху**о". Балух зі сцени повторює фразу під схвальні аплодисменти. Співкоординатор акції Андрій Левус виголошує загальні вимоги Руху опору капітуляції.

 

"Жодного особливого статусу ОРДЛО, ні амністіям найманців, ні окупованим територіям, ні відведенню збройних сил, Крим має повернутися до України разом з Донбасом. Треба зняти з посад Богдана, Єрмака, Трубу та інших "Сивох". Підготувати консолідовані претензій до Росії, посилити санкцій України проти Росії, жорстко дотримуватися курсу України до НАТО та усунути Коломойського".

 

Вимоги зривають овації. За сценою гурт чоловіків обступили Ігора "Тополю" Мазура, ветерана АТО. Кожен намагається поспілкуватися з ним та висловити підтримку.

"У мене є традиція приходити в цих числах на Майдан. Це було під час помаренчевої та Революції гідності. Нова влада робить неправильні кроки, тож будемо боротися з нею. Не вірю, що Зеленський зможе переграти Путіна, але почекаємо. Українські громадяни зможуть будь-яку владу поставити на місце. Українське суспільство зрозуміло, що треба виходити на Майдан. Людські жертви не марні. На прикладі героїв виростають нові покоління. Зараз поруч зі мною Каха. Приїхав і воює за Україну. Виросте нове покоління, але ми не будемо, як росіяни. Ми будемо битися за свою землю та державу", - каже Ігор Мазур.

 

Поруч чутно українську вимову з американським акцентом. Громадським активіст Давід Пластер з 2 друзями прийшов вшанувати пам'ять померлих воїнів. Гріється кавою.

"6 років тому було дуже холодно. Люди знали, що все буде добре, але не знали як і коли. Тоді ми отримали шанс як вільні люди робити свою Україну кращою. Не думав, що Майдан знову повториться. Думав, що ми будемо ближчими до Європи. Я втратив багато друзів на цій війні. Хочу, щоб кожен українець пам'ятав про тих, хто віддавав своє життя за них. Для мене "Слава Україні" – це не тільки слова. Це символ безсмертної української душі", - говорить Пластер.

 

Близько 22:00 люди починають розходитись.

 

×