Зійшлося півсела: як у Калашниках ховали сільського голову

11

Фото: Юрій ІВАНОВ

Вчора, 29 січня, у селі Калашники Полтавського району о 13:00 зібралися понад 200 людей – прощалися із головою Калашниківської сільради 60-річним Василем Басарабом. Його не стало 27 січня. Мав рак шлунка.

До об'єднання із Мачухівською ОТГ Василь Михайлович був два роки сільським головою. Після цього рік виконував обов'язки старости села.

"Мало таких керівників, як Василь Михайлович. Дуже дбав про людей. Поставив між селами транспортні зупинки із накриттям, щоб ми не мокли у дощ чи сніг. Часто приїжджав у Писаренки, хоча там мешкає мало людей. Гомонів про їхні проблеми. Не стало світла – голова домовиться, щоб приїхали із Полтави та поремонтували", - сказала Лідія Пойдеменко.

Прощання із покійним призначили на 13:00. Більше двосот людей сходяться до двору, несуть гвоздики. Від холоду тупцюють на місці. Цегляна хата побілена, кутки пофарбовані у зелений. Під стіною обперті вінки - від дітей і внуків, Щербанівської та Мачухівської громад, Полтавської райдержадміністрації, нардепа Юрія Бублика, кумів. На вулиці припарковані з десяток авто.

"Знав Василя Михайловича років три. Часто зідзвонювалися, радилися по господарчих питаннях", - говорить Володимир Каменцев, заступник голови Щербанівської сільради, з рота йде пара.

Покійний у дерев'яному коричневому гробу з позолоченою облямівкою. На кришці - такий самий хрест. Біля нього постійно дружина Ніна.

Отець Василь із Мачух приїздить на 10 хв. раніше. Під час церемонії починається вітер. Оберемок червоних троянд, що стоять у вазі біля труни, падає. Його швидко піднімають.

"Покійний останнім часом приходив до мене. Просив молитися за його здоров'я", - сказав отець Василь.

Після відспівування старші люди беруть вінки. Прощальна церемонія рушає на кладовище, що за 500 м.

"Василь Михайлович любив займатися спортом. Мав удома гантелі. Вів здоровий спосіб життя. Був підкачаний, за 100 кг. Але за останні чотири місяці дуже схуд. У полі родина має ділянку. На початку осені сусід ще сам вибирав сою, наймав комбайн. Ще город біля хати. І господарство - свиней, качок, гусей, курей, кіз", - розповів Олександр Шкурат, мешкає за дві хати від Басарабів.

На невеликому кладовищі переважно чорні гранітні пам'ятники. Не обгороджене, ростуть ялини. Могила Василя Басараба - крайня у першому ряду.

Слово про покійного бере Ігор Карімов, голова Полтавської райдержадміністрації.

"Ми часто спілкувалися, мріяли про розвиток сільради. Василь Михайлович вклав багато сил та енергії в роботу. Вболівав за рідний край. Не забудемо його внесок. Співчуваю родині", - сказав.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тисяча людей, червоні квіти та заплакані очі: у Полтаві поховали підлітка-велосипедиста

"Із покійним часто відвідували різні заходи. Ніколи не скаржився на здоров'я і не просив допомоги. Мужньо пережив недуг", - додав Іван Степненко, місцевий фермер.

Поминальний обід відбули в їдальні сільськогосподарського підприємства "Імені Калашника".

×