26 листопада у Львові на площі перед пам'ятником Тарасові Шевченку зібралися сотні львів'ян з лампадками. Вшанувати пам'ять жертв голодної смерті прийшло духовенство, пенсіонери і студентська молодь.
"Я членкиня львівської Ліги українських жінок і ми щороку приходимо вшанувати пам'ять, тих, які загинули від Голодомору. Мій дід Петро Тершакович жив у селі Кліцько Городоцького району на Львівщині. Він збирав збіжжя з села, овочі і завантажував фіри, запряжені кіньми. Віз на Україну, щоб допомогти голодуючим, розповідає Іванна Корнецька. - Їх повернули на кордоні і сказали, що нема ніякого голоду. А в сусідніх селах люди переповідали, що москкалі забрали ті фіри з хлібом і потопили в ріці. Я про Голодомор дізналася від батьків. В школі нам нічого не розповідали. Їздила у Запоріжжя до дядька у сімдесятих, там люди говорили про голод дуже тихо, тільки між знайомими і сусідами. Оце, казали, були часи, що зілля і бур'яни їли".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Їли тільки сушену картоплю, моркву і буряк" - колишня репресована
Найстрашнішим був штучний голод у 1932-1933 роках. Його визнали Геноцидом
"Мені було 6 років у 1933 році. Не розумів спочатку, що ж там таке діється на Великій Україні, що люди втікали звідти худі, змордовані. Наші люди їх приймали. Житлом і їжею допомагали. Одиниці ризикуючи життям кордон через Збруч переходили. А кого ловили, то розстрілювали на місці. У Львові люди знали, що наш народ від голоду потерпає", - каже Михайло Головацький.
26 листопада весь світ разом із Україною вшановує пам'ять жертв Голодоморів, організованих радянською владою для знищення української нації.
Голодомор на екрані - 5 фільмів про страшну трагедію
3 
1
Коментарі